Бачу, що українські соціальні мережі повні сліз за другом Кобзона і слугою-пропагандистом Путіна – Віталієм Коротичем.
Ну якщо тугу давніх соратників Коротича по боротьбі за «русскій Киев» я ще якось розумію, то плач притомних українців за фанатом Росії, слугою Путіна й агентом КДБ «Январским» – це вже невиліковний світоглядний маразм.
Не буде входити в деталі лише дещо процитую:
2024 рік. Віталій Коротич:
«Интервью Путина Карлсону – еще одно подтверждение победы России».
1994. Олесь Гончар про Коротича:
«Нічого немає мерзеннішого на світі, як ренегат, відступник і зрадник…
Коротич знову поливає брудом Україну…
Ніяк не може збагнути, що він уже тут нікому, крім антиукраїнських провокаторів, не потрібен, що власне, сьогодні він тільки політичний труп…
Це й там він одурманює студентів, сіє ненависть до України, як раніше учив наївних, як треба ненавидіти Америку («Лице ненависті», Держпремія СРСР).
Зрадник? Таж ніколи не був сином України.
А як ми з ним панькались, як захищали за один рядок «вкраїнської словесності державо…».
Думалось, буде щось путнє…
А виросло отруйне зілля, ще один покруч чи то пак міжнародного класу провокатор…
Та цур йому…
Є чим сушити голову».
Тож не забуваємо, що про мертвих друзів Кобзона і слуг Путіна: правду або нічого!
Читайте також:
- Віталій Коротич. Страх бути викритим
- Помер український поет Віталій Коротич, який жив у Москві і підтримав російську агресію