Апокаліптичні настрої часто вважають чимось маргінальним або властивим лише невеликим групам людей. Проте нове дослідження показало, що подібне мислення може бути значно поширенішим, ніж прийнято думати. Згідно з опитуваннями, проведеними у США та Канаді, приблизно третина респондентів вірить, що кінець світу може настати ще за їхнього життя.
На перший погляд такі переконання здаються лише особистими уявленнями про майбутнє. Але дослідники виявили, що вони значно впливають на те, як люди сприймають глобальні загрози — від зміни клімату та пандемій до ядерних конфліктів чи технологічних ризиків. По суті, апокаліптичні очікування стають своєрідною «лінзою», через яку люди оцінюють небезпеки: як проблеми, які ще можна вирішити, або як неминучі події.
Дослідження провели науковці з Університету Британської Колумбії. Проаналізувавши тисячі відповідей респондентів, вони помітили чітку закономірність: люди уявляють можливий кінець світу по-різному, і ці уявлення формують різні «сценарії» майбутнього. В одних випадках люди думають про те, коли це може статися, в інших — що саме стане причиною, чи здатне людство вплинути на розвиток подій і чи буде цей фінал катастрофою або навіть певним «очікуваним» результатом.
Саме ці відмінності пояснюють, чому одна й та сама новина або попередження може викликати зовсім різні реакції. Для одних людей повідомлення про кліматичні зміни стає сигналом до активних дій, тоді як для інших воно лише підтверджує думку, що катастрофа все одно неминуча.
Одним із ключових факторів виявилося питання відповідальності. Частина людей переконана, що потенційна глобальна катастрофа може бути спричинена людською діяльністю — наприклад, екологічними проблемами чи політичними конфліктами. У цьому випадку вони частіше підтримують активні заходи для запобігання небезпеці. Натомість інші респонденти вважають, що доля світу визначена вищими силами або певним наперед встановленим планом. У такій логіці будь-які спроби змінити майбутнє виглядають менш значущими.
Цікаво, що дослідники вивчали ці переконання серед представників різних релігійних груп — католиків, протестантів, юдеїв, мусульман, а також людей без релігійної приналежності. Попри відмінності у світогляді, більшість учасників усе ж визнавали, що дії людей відіграють певну роль у майбутньому планети. Водночас у деяких групах, зокрема серед частини євангельських протестантів і мусульман, віра в божественний сценарій кінця світу була більш стабільною.
Щоб зрозуміти, як такі переконання пов’язані з реальними загрозами, науковці використали класифікацію так званих екзистенційних ризиків. До них належать економічні кризи, екологічні катастрофи, геополітичні конфлікти, соціальні потрясіння та технологічні загрози. Хоча ці ризики визнають люди по всьому світу, їхні реакції на них значно відрізняються саме через різні уявлення про майбутнє.
Ще один несподіваний результат дослідження спростував поширений стереотип. Раніше часто вважалося, що люди, які вірять у швидкий кінець світу, менше думають про майбутнє і не зацікавлені у довгострокових рішеннях. Насправді ж багато з них, навпаки, підтримують більш рішучі заходи для запобігання катастрофам — особливо якщо переконані, що саме людські дії можуть призвести до негативних наслідків.
Важливу роль відіграє і відчуття особистого контролю. Люди, які вірять, що людство здатне вплинути на розвиток подій, частіше підтримують масштабні політичні чи економічні кроки для запобігання катастрофам. Натомість ті, хто вважає майбутнє наперед визначеним, схильні ставитися до таких ініціатив більш скептично.
На думку дослідників, це пояснює, чому суспільні кампанії, що попереджають про глобальні загрози — від кліматичних змін до розвитку штучного інтелекту — часто отримують суперечливу реакцію. Люди сприймають такі повідомлення не як нейтральні факти, а через власні уявлення про сенс і можливий фінал історії людства.
Автор дослідження Метью Біллет наголошує: навіть якщо апокаліптичні сценарії не справдяться, вони все одно мають реальний вплив на поведінку людей і політичні дискусії. Саме тому для досягнення суспільної згоди важливо говорити не лише про факти, а й про відчуття відповідальності та можливість змінювати майбутнє.
Дослідники вважають, що лідери та громадські діячі, які прагнуть об’єднати людей навколо боротьби з глобальними ризиками, повинні робити акцент не тільки на страху перед катастрофами, а й на ідеї, що майбутнє все ще залежить від людських рішень. Адже самі по собі факти рідко здатні змінити глибокі переконання про те, як і чим може завершитися історія світу.
Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Journal of Personality and Social Psychology.
Джерело: portaltele.com.ua