Магнітні поля планет зазвичай уявляють як рівномірні «щити», що захищають їх від потоку заряджених частинок із космосу. Проте нове дослідження показало, що у випадку Сатурн ця картина значно складніша. Його магнітосфера виявилася несиметричною і зміщеною, що ставить під сумнів традиційні моделі будови таких систем.
Робота міжнародної групи вчених, за участю дослідників з University College London, базується на даних космічної місії Cassini. Протягом шести років апарат збирав інформацію про структуру магнітного поля планети, що дозволило детально проаналізувати його поведінку.
Що саме виявили вчені
Особливу увагу дослідники приділили так званій «магнітній щілині» — області, де лінії магнітного поля згинаються і дозволяють сонячним частинкам проникати в атмосферу планети. На Землі ця зона розташована майже симетрично відносно Сонця, але на Сатурні ситуація інша.
Виявилося, що ця ділянка постійно зміщена убік — приблизно у напрямку «1–3 години», якщо уявити її на циферблаті. Іншими словами, магнітосфера Сатурна не є рівномірною оболонкою, а має виражену асиметрію.
Причини зміщення: швидке обертання і плазма
На думку вчених, ключову роль у цьому явищі відіграють два фактори. По-перше, Сатурн обертається дуже швидко — повний оберт триває лише близько 10,7 години. По-друге, планету оточує щільне середовище плазми — іонізованого газу, значна частина якого надходить із її супутника Енцелад.
Енцелад відомий своїми гейзерами, які викидають у космос водяну пару. Ця речовина іонізується і наповнює магнітосферу важкою плазмою. Разом із швидким обертанням планети це створює сили, які буквально «тягнуть» магнітне поле вбік, викривлюючи його структуру.
Чому це важливо для науки
Розуміння магнітного поля Сатурна має велике значення не лише для планетології, а й для пошуку життя. Енцелад вважається одним із найперспективніших об’єктів у Сонячній системі для вивчення потенційної придатності до життя, адже під його крижаною поверхнею, ймовірно, існує океан.
Знання про те, як заряджені частинки потрапляють у магнітосферу планети і взаємодіють із нею, допоможе краще зрозуміти умови в цьому середовищі. Це особливо важливо в контексті майбутніх місій, які планують досліджувати Сатурн і його супутники вже в середині XXI століття.
Нове розуміння планетних систем
Отримані результати також мають ширше значення. Вони підтверджують гіпотезу, що у швидко обертових газових гігантів головну роль у формуванні магнітосфери відіграє не сонячний вітер, як на Землі, а внутрішні процеси — зокрема обертання планети та вплив її супутників.
Це означає, що магнітні поля таких планет, як Сатурн або Юпітер, можуть принципово відрізнятися від земного. А отже, нові дані допоможуть краще зрозуміти не лише нашу Сонячну систему, а й інші планетні системи у Всесвіті.
Таким чином, дослідження відкриває нову сторінку в науці про планети. Воно показує, що навіть добре відомі об’єкти можуть приховувати несподівані особливості, які змінюють наше уявлення про те, як працює космос.
Джерело: portaltele.com.ua