Після розвалу СРСР та здобуття Україною незалежності певний час існувала практика архівної співпраці з росіянами, завдяки якій вдалося отримати з Москви унікальні документи, ообові справи деяких керівників радянських органів. Та після Помаранчевої революції уся співпраця була припинена. Про це «Главкому» розповів очільник Архіву СБУ України Андрій Когут.
За словами Когута, у перші роки Незалежності жодних фактів, коли КДБ продовжувало вивозити архіви до Москви або витягувати потрібні справи, зафіксовано не було.
«Я читав російських дослідників. У них є версія, що в кінці 80–х – на початку 90–х з України вивезли кілька вагонів чи ешелонів документів. Є версія, що останній голова КДБ Радянської України, який потім став керівником російських спецслужб, отримав посаду не просто так, а за те, що він із собою привіз із Києва документи. Це міфи, легенди, які я називаю бувальщиною. Тому що ми за своїми обліковими формами підтверджень масового вивозу документів не знайшли», – пояснив очільник Архіву СБУ.
Комітет державної безпеки у Радянській Україні – це було республіканське управління, тобто регіональне, зазначає Когут, де усі документи готувалися у декількох примірниках.
«Це означає, якщо примірники були у Києві, то були і в Москві. Дуже рідко, коли документ міг бути лише в одному примірнику, або всього у двох чи трьох. Якщо так, то це означало, що документ пішов у справу 5–го управління КДБ, яке займалося політичними справами дисидентів, наприклад. Інший примірник ішов до Секретаріату. Всі примірники абсолютно рівнозначні за своєю силою», – зауважує очільник Архіву СБУ.
Можливо, додає Когут, у Москві могло не бути детальної інформації про справу, яка була у Києві, але потреби в деталях, насправді, і не було.
За словами очільника Архіву, після здобуття незалежності України була практика архівної співпраці з росіянами, яка тривала до 2004–го року.
«Завдяки цьому нашому архіву вдалося отримати копії документів, наприклад, про Леся Курбаса, про його розстріл у Сандармосі. Вдалося отримати документи на деяких керівників радянських органів, чиї особові справи зберігалися в Москві. У нас немає повної справи, але, принаймні, є хоч щось, скорочена справа, кількість аркушів, тих копій, які були прислані сюди з Москви», – розповів Когут.
У період із 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж'єгорська відбувся наймасовіший розстріл української інтелігенції. НКВС розстріляло 1111 людей, зокрема 287 українців і близько пов'язаних з Україною осіб
Як зазначає очільник Архіву, отримані у той час документи унікальні, отримати з Росії подібні речі зараз нереально, та після Помаранчевої революції архівна співпраця з Росією повністю припинилася.
«Попри те, що ці архіви вивозилися до Росії, з ними не така сумна ситуація, як може здатися. У середині 90–х років завдяки співпраці і активності українців з Канади і за участю українських архівів вдалося багато чого роздобути з Росії. Тоді був такий період, що багато чого в Росії за гроші можна було купити. То українці і купували», – розповів Когут.
Нагадаємо, швейцарське видання Die SonntagsZeitung «сенсаційно» пише, що нинішній патріарх РПЦ Гундяєв «міг» у 1970-х роках шпигувати на користь СРСР у Женеві.
«Він не просто міг, а й був шпигуном КДБ. У 1979-1980 рр. на Захід був «злитий» і там оприлюднений звіт заступника голови Ради у справах релігій при Раді міністрів СРСР Василя Фурова. Цей кадр курував радянське православ’я», – пише у своєму блозі релігієзнавець Ярослав Коцюба.
До слова, російський диктатор Володимир Путін не має наміру зупинятися в Україні. Захід «повинен прислухатися» до його заяв, бо Путін говорить про те, у що вірить, зокрема війну проти НАТО. Про це заявив екскомандувач Центрального командування США та ексдиректор Центрального розвідувального управління США генерал Девід Петреус заявив в інтерв'ю The Sun.
Читайте також: Медведчук і КДБ, вбивство Івасюка та прохання Жириновського. Інтерв'ю з директором архіву СБУ