1. На Краматорському операційному напрямку противник, завершивши черговий етап перегрупування, продовжив активні наступальні дії.
Зокрема, протягом кількох минулих діб, очевидно, передові підрозділи 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) противника мали успіх у районі міста Часів Яр, де їм вдалося взяти під контроль більшу частину мікрорайону «Канал» (до перехрестя вул. О.Кошевого та вул.Зразкова).
Південніше міста, у лісному масиві підрозділи 102-го мотострілецького полку (мсп) та 11-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр), суттєвого просування не мали, хоча намагалися активно атакувати та проводити штурмові дії у бік мікрорайону «Новий». Поки, на даний момент, інформації про те, що противнику вдалося пересікти канал «Сіверський Донець – Донбас» у прилеглих до дороги Костянтинівка – Бахмут районах – також немає.
Північно-західніше міста, підрозділи 200-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) та, так званого, «Добровольчеського корпуса» противника намагаються прорватися у напрямку Богданівка – Калинівка, аби у подальшому вийти на мікрорайон «Жовтневий» з півночі. На даний час, поки у мене немає інформації про те, що противнику таки вдалося зайняти Калинівку.
Очевидно, командування противника, на даному етапі, загалом у напрямку на Часів Яр – Костянтинівка має собі за найближче завдання – повне витіснення передових підрозділів ЗСУ західніше каналу «Сіверський Донець – Донбас» у межах всього міста Часів Яр. По-суті, противник проваджує по цьому напрямку «лобове витіснення» наших військ за канал. На даний час, він ще достатньо далекий від досягнення цього результату, але суттєві «зрушення» у цьому відношенні, у нього, безсумнівно, наявні.
Як на мене, це – не найкраще його рішення, але, очевидно, іншого виходу у командування противника тут немає. Спроба обійти «Часік» з півдня, у напрямку Іванівське – Ступочки, на даний момент – малоймовірна, у силу цілого ряду причин. Наприклад, від утримання ЗСУ контролю над районом між Кліщіївкою та каналом (тобто, південніше дороги Костянтинівка – Бахмут), до наявності достатньо укріплених позицій ЗСУ на самому каналі, по обидва боки дороги, яка його пересікає.
Поки, наскільки я розумію, по цьому напрямку противник прагне досягнути лише локальних цілей – повністю витіснити наші війська за канал по загальній дирекції – Бахмут – Часів Яр – Костянтинівка, у межах міста Часів Яр та прилеглих до нього зі сходу районів.
Не останню роль у цьому грає, очевидно, обмеженість командування північної частини угрупування військ (УВ) «Південь» в обсягах наявних боєздатних сил й засобів (ймовірно, частину угрупування повітряно-десантних військпдв, яке діяло на цьому напрямку, переміщено на Харківський операційний напрямок, цілком можливо до 2-х парашутно-десантних полківпдп зі складу 98-ї та 106-ї пдд).
2. На Покровському напрямку війська (сили) угрупування противника (УВ) «Центр» продовжують вперті атаки у північно-західному напрямку.
Ймовірно, передовим підрозділам 30-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника, у взаємодії із 35-ї омсбр та принаймні, одним мотострілецьким полком 27-ї мотострілецької дивізії (мсд), скоріш за все – 433-м мсп, вдалося протягом кількох крайніх діб зайняти села Новоолександрівка та просунутись північніше залізниці, у бік села Лозуватське.
Загалом, наскільки я розумію, українському командуванню поки не вдається впоратись із кризою, яка, очевидно, виникла у нього майже у всій смузі дії ворожого УВ «Центр». Зупинити просування передових підрозділів противника у напрямку Очеретине – Воздвиженка, поки не вдається, так само, як й південніше (у районі Уманського, у напрямку на Яснобродівку та двом «осевим дирекціям – Новопокровське – Новоселівка Перша та у бік села Сокіл).
До того ж, після очевидного тактичного успіху противника у південній частині цієї смуги (район села Уманське), у смузі дії його 90-ї танкової дивізії (тд) – 239-й тп й 228-й мсп та його 114-ї омсбр, гостра «проблеми флангів» для противника суттєво знизилась – принаймні, з півдня. У цьому відношенні, «крайня потреба» для нього, у просуванні до рубежу Сокіл – Новопокровське, очевидно, поступово відпадає, хоча, безумовно, залишається достатньо бажаною. Адже його передові підрозділи поступово просуваються до села Новоселівка Перша з іншого напрямку – з півдня, що за великим рахунком, є ще «глибшим» у забезпеченні південного флангу «очеретинської» групи ніж вищевказаний рубіж.
Загалом, за умови подальшого нарощування противником зусиль на цьому напрямку (а воно, очевидно, так й буде), маємо усі перспективи отримати вже не просто тактичні, а суттєві оперативні неприємності. На даний момент, на Покровському операційному напрямку вже маємо повномасштабну тактичну кризу, а якщо противник додатково введе сюди ще 2-3 мотострілецькі бригади (мсбр) + 3-4 мсп, то у такому разі я навіть не бачу особливих труднощів для нього, стосовно перетворення цих його тактичних успіхів у оперативні. Очевидно, ЗСУ на цьому напрямку поки не мають можливості – а ні зупинити, а ні «купірувати» наступ противника, який вже має стійку тенденцію до розростання у масштабах.
Більше того, як на мене, через останні свої тактичні успіхи на цьому напрямку, перед командуванням противника починає зростати «варіативність» його можливих подальших дій. У цьому відношенні дуже показовим є той факт, що противник вперто намагається просуватись у західному та північно-західному напрямках, але при цьому «не форсує події» у смузі дії своєї 132-ї омсбр, наприклад у напрямку на Калинове чи на Олександропіль.
Іншими словами, він намагається «максимально глибше» залізти за правий фланг нашої Торецької тактичної групи з півдня аж до дороги Покровськ – Костянтинівка. Що буде далі, думаю, пояснювати не треба.
Читайте також:
- Огляд маневрів та стратегій угруповань ворога на сході. Чого чекати?
- Що очікувати на Курахівському та Времіївському напрямках? Аналіз та прогнози
- Нарешті за 33 роки Незалежності Україна має свої далекобійні ракети
- Великий російський наступ на Харків: проміжні висновки двох тижнів боїв
- Росіяни розпочали літню кампанію напруження. Огляд з Харківського напрямку
- Чому наступ на Харків може виявитися великою помилкою для Росії