Протягом останніх років на препарати проти хвороби Альцгеймера покладали великі надії. Нові покоління ліків мали не просто сповільнювати розвиток захворювання, а впливати на самі причини руйнування мозку. Проте результати багатьох досліджень виявилися набагато скромнішими, ніж очікували науковці.
Тепер рідкісний аналіз мозку пацієнта після смерті допоміг зрозуміти, чому деякі з цих препаратів можуть не давати бажаного ефекту. Дослідження, опубліковане в журналі JAMA, показало, що препарат адуканумаб (aducanumab) міг мати обмеження через те, що не проникає однаково добре в усі ділянки мозку.
Ліки очистили лише частину мозку
Адуканумаб був одним із найвідоміших препаратів нового покоління, створених для боротьби з хворобою Альцгеймера. Він належить до групи антитіл, які мають видаляти з мозку бета-амілоїдні бляшки — один із головних біологічних маркерів захворювання.
У новому дослідженні вчені отримали унікальну можливість вивчити мозок чоловіка, який протягом 4,5 року отримав 30 доз препарату під час клінічного випробування. Через чотири роки після завершення лікування пацієнт помер, а його родина дала згоду на використання мозку для наукового аналізу.
Результати виявилися неоднозначними. В одних ділянках мозку кількість амілоїдних бляшок значно зменшилася, тоді як в інших вони залишилися майже без змін.
За словами нейропатолога Едварда Лі з Університету Пенсільванії, цей випадок став своєрідним «золотим сценарієм» для дослідників, адже в одному мозку можна було порівняти регіони, де препарат спрацював, і ті, де його дія була слабкою.
Проблема могла бути у проникненні препарату
Аналіз показав, що найбільше очищення від амілоїду відбулося у поверхневих шарах кори головного мозку. Водночас глибші шари залишилися з високим рівнем бляшок. Це може свідчити про те, що препарат просто не досяг деяких важкодоступних ділянок мозку в достатній концентрації.
Цікаво, що області з меншою кількістю амілоїду також мали менше скупчень тау-білка — ще одного важливого компонента розвитку хвороби Альцгеймера. Крім того, у цих ділянках спостерігалося повільніше руйнування тканин мозку. На думку дослідників, це може бути доказом того, що видалення амілоїду справді здатне впливати на подальше накопичення тау-білка та сповільнювати пошкодження нейронів.
Чому адуканумаб не став проривом
Адуканумаб викликав багато суперечок ще до появи на ринку. У 2021 році американське Управління з контролю за продуктами і ліками (FDA) схвалило препарат за прискореною процедурою, хоча результати випробувань були неоднозначними.
Згодом ефективність препарату залишилася предметом дискусій. У 2024 році компанія Biogen припинила його виробництво, пояснивши це переглядом пріоритетів у напрямку лікування Альцгеймера.
Однак нове дослідження не означає, що сама ідея боротьби з амілоїдом була помилковою. Навпаки, вчені вважають, що проблема може полягати не в самій цілі, а в тому, коли і як саме застосовувати такі препарати.
«Цей випадок показує, що раннє видалення амілоїду може допомогти обмежити зміни, які зрештою пошкоджують клітини мозку», — зазначив невролог Крістофер Браун.
Чи справді амілоїд є головним винуватцем?
Попри нові дані, серед науковців немає одностайності щодо ролі амілоїдних бляшок. Деякі дослідники вважають, що вони можуть бути не причиною хвороби, а лише одним із наслідків складнішого процесу.
Подібні сумніви стосуються і тау-білка. Хоча його накопичення пов’язують із пошкодженням нейронів, частина вчених припускає, що в певних умовах він може виконувати захисну функцію для мозку. Через це деякі фахівці закликають не зосереджуватися лише на видаленні амілоїду та тау-білка, а шукати інші механізми розвитку деменції.
Один із недавніх оглядів 17 клінічних випробувань за участю понад 20 тисяч людей показав, що препарати проти амілоїду не продемонстрували значного покращення пам’яті та когнітивних функцій у пацієнтів із ранніми стадіями хвороби Альцгеймера.
Нові відповіді можуть дати донори мозку
Попри суперечки, подібні випадки залишаються надзвичайно важливими для науки. Завдяки людям, які після смерті погоджуються передати свої органи для досліджень, вчені можуть побачити реальні наслідки лікування, а не лише результати сканувань чи аналізів за життя.
Новий аналіз не дає остаточної відповіді, як перемогти хворобу Альцгеймера, але він показує важливий напрямок: майбутні препарати можуть потребувати не лише кращої дії, а й здатності рівномірно проникати у всі частини мозку. Можливо, головна проблема сучасних ліків полягає не в тому, що вони обрали неправильну мішень, а в тому, що вони ще не навчилися ефективно до неї діставатися.
Джерело: portaltele.com.ua