У червні цього року в “живому куточку” комунального закладу “Шполянський центр дитячої та юнацької творчості учнівської молоді” з’явилася нова мешканка — маленька косуля. Ясю врятували небайдужі люди.
Про це пише “Шполяночка”.
Сьогодні Ясочка не лише підросла й зміцніла, а й стала справжньою улюбленицею працівників та дітей, які приходять доглядати за нею.
Під час роботи в полі тракторист помітив, що над травою кружляє зграя ворон. Придивившися, він побачив косуленя — виснажене й зовсім знесилене. Чоловік забрав його у трактор і возив із собою цілий день, сподіваючися, що мама-косуля повернеться, але вона так і не з’явилася.
Подружжя, яке підібрало маля, намагалося його виходити, але так склались обставини, що вони не могли приділити достатньо часу, щоб доглядати за тваринкою. Вони звернулися до ветеринара Богдана Матвійчука й отримали пораду передати косулю до «живого куточка» Центру творчості.
Працівники еколого-натуралістичного відділу не вагалися жодної хвилини й одразу погодилися прийняти тварину. Перші дні стали найважчими. Маля було дуже слабким.
«Ми радилися з ветеринарами й читали багато інформації в інтернеті, — пригадують працівники закладу. — Виявилося, що найкраще підходить козяче молоко. Ми безмежно вдячні небайдужим людям, які щодня безплатно приносили його. Без цього Яся б не вижила».
Догляд за звірям вимагав великої відповідальності. Її доводилося годувати через кожні три години, як немовля.
«Удень допомагали техпрацівники та педагоги, уночі чергували охоронці, а на вихідні ми брали Ясю додому, щоб забезпечити постійну опіку», — ділиться пані Наталія.
У родинному колі косуля швидко стала улюбленицею.
«Яся гарно потоваришувала з моєю донькою Анею, — усміхається педагогиня. — Аня брала її на ліжко, а улюбленим місцем косулі був диван: вона стрибала туди й лягала посередині, ніжилася. У спеку їй було важко, тому ми купали її, ставили вентилятор, навіть кондиціонер вмикали. У неї був свій куточок відпочинку під столом».
Із часом раціон змінювався. Спочатку Ясю годували лише молоком, а потім вона почала куштувати траву, овочі та фрукти.
«Найбільше вона полюбила яблука, моркву, зерно, а особливо кавун. Є дуже багато відео, де вона разом з Анею смакує ласощами, а ще полюбляє смакувати малиною, особливо чорною, та пелюстками троянд», — з теплотою розповідає пані Наталія.
Зараз Яся виросла й навіть змінила забарвлення.
«Спочатку вона була плямистою, потім рудою, а тепер стає сірою», — пояснює Наталія Володимирівна.
Сьогодні тварина чудово контактує з дітьми, які відвідують «живий куточок».
«Яся дуже розумна, — підкреслює пані Наталія. — Ми вже не вважаємо її дикою твариною. Хоч у неї й залишилися інстинкти — чутливий слух, полохливість, але вона стала майже свійською, справжньою улюбленицею. Для нас Яся — як дитина, ми вже не уявляємо життя без неї».
Косуля стала не лише окрасою «живого куточка», а й справжнім символом доброти. Її історія вчить дітей та дорослих відповідальності у ставленні до тварин та показує, як важливо берегти життя й дику природу.