Близько 18 тисяч років тому, у найсуворіші часи останнього льодовикового періоду, люди на території сучасної України знайшли незвичний спосіб виживання. В умовах холоду, сильних вітрів і майже повної відсутності дерев вони будували житла з того, що мали під рукою, — кісток і бивнів мамонтів.
Про це йдеться в новому дослідженні археологів, які знову проаналізували унікальну пам’ятку біля села Межиріч, приблизно за 110 кілометрів на південний схід від Києва. Саме там ще в другій половині ХХ століття були знайдені рештки кількох споруд, складених із кісток доісторичних гігантів.
Оселі з мамонтових кісток
Під час перших розкопок у 1966–1974 роках археологи звернули увагу на дивне розташування кісток мамонтів: вони були складені не хаотично, а у чітких кільцевих та напівкруглих формах. Це наштовхнуло дослідників на думку, що кістки використовувалися як будівельний матеріал.
Сучасні вчені підтвердили цю гіпотезу й змогли детальніше відтворити вигляд таких жител. За словами археолога Павла Шидловського з Київського національного університету імені Тараса Шевченка, основу споруд утворювали черепи мамонтів і великі довгі кістки, вкопані вертикально в землю. Вони слугували своєрідним фундаментом.
Каркас, імовірно, доповнювався дерев’яними елементами, а зверху конструкцію накривали шкурами тварин або берестом. Бивні та пласкі великі кістки розміщували на даху — вони притискали покриття й захищали оселю від вітру.
Коли і як довго тут жили
Одне з головних питань, яке довгий час залишалося відкритим, — точний вік цих споруд. Раніше датування коливалося в дуже широких межах: від 19 до 12 тисяч років тому.
Щоб уточнити хронологію, дослідники провели радіовуглецевий аналіз решток дрібних тварин, знайдених поруч із житлами. Результати показали, що найбільша споруда в Межирічі була зведена приблизно між 18 300 та 17 800 роками тому — одразу після піку останнього льодовикового максимуму, коли клімат був особливо жорстким.
Цікаво, що археологи припускають: ці житла могли використовуватися протягом кількох сотень років — до 400 років. При цьому вони не були постійними поселеннями, а радше сезонними або тимчасовими укриттями, які люди поверталися використовувати знову і знову.
Життя всередині крижаного світу
У кожній такій оселі, за оцінками дослідників, мешкало приблизно 5–7 осіб. Усередині люди займалися повсякденними справами: обробляли кремінь для знарядь, працювали зі шкурами тварин, розбирали здобич після полювання на дрібних звірів.
Ці знахідки яскраво показують, наскільки винахідливими були люди льодовикової доби. Вони не просто виживали в екстремальних умовах, а знаходили ефективні рішення, використовуючи ресурси навколишнього середовища — навіть такі незвичні, як кістки мамонтів.
Питання ще залишаються
Втім, не всі науковці повністю погоджуються з новими датуваннями. Французький археолог Франсуа Джинджян, який досліджував подібні споруди в інших регіонах, вважає, що для остаточних висновків потрібно більше аналізів із різних частин пам’ятки.
Попри це, Межиріч уже сьогодні залишається одним із найяскравіших прикладів того, як давні люди адаптувалися до кліматичних катастроф. Мамонтові кістки, які колись були рештками здобичі, стали для них справжніми «цеглинами» життя в крижаному світі.
Джерело: portaltele.com.ua