Кожна епоха залишає свій відбиток на Землі. Гори піднімаються, океани відступають, життя змінюється. Але ця епоха — наша — розвивається інакше. Людство сьогодні змінює планету швидше, ніж природа встигає пристосуватися. Від лісів до коралових рифів — усюди накопичуються докази того, що люди можуть бути причиною найбільшого вимирання з часів астероїда, який знищив динозаврів.
Такого висновку дійшли автори масштабного дослідження, опублікованого в журналі Global Change Biology. Науковці поєднали десятиліття досліджень і спостережень екологів та палеобіологів, щоб порівняти сучасні втрати біорізноманіття з тими, що зафіксовані у викопному літописі. Результати виявилися водночас шокуючими і тривожно знайомими.
Люди як рушій вимирання
Дослідники одностайні: нинішні темпи вимирання видів є надзвичайно високими. Водночас, технічно планета ще не перетнула межу “масового вимирання”. Але якщо біорізноманіття продовжить зникати з нинішньою швидкістю, цей поріг може бути пройдений уже зовсім скоро.
«Темпи змін, які ми спостерігаємо сьогодні, не мають аналогів за останні 66 мільйонів років. Але найважливіше — ще не пізно», — зазначає доктор Джек Гетфілд із Центру біорізноманіття антропоцену Leverhulme. «Це складна історія, але її головна думка проста: наш вид став визначальною силою в історії Землі, і саме ми вирішуємо, як закінчиться ця історія».
Сліди минулого
Вплив людини простягається набагато глибше у часі, ніж більшість усвідомлює. Близько 130 тисяч років тому ранні люди почали розселятися континентами. І всюди, куди вони приходили, екосистеми змінювалися. Мамонти, гігантські лінивці, шаблезубі хижаки — усі вони поступово зникали. Згодом така доля спіткала й мешканців віддалених островів — тасманійського тигра, морську корову Стеллера та багатьох інших.
Кожна хвиля людської експансії приносила нові зникнення. На відміну від раптового астероїдного удару, що стер динозаврів, людський вплив поширюється поступово — але за масштабами він не менш руйнівний. Астероїд діяв хвилини, людство — тисячоліття. Проте наслідки можуть бути подібними.
Вплив людини крізь час
Серед вивчених подій минулого особливо вирізняється вимирання на межі еоцену та олігоцену близько 34 мільйонів років тому. Воно почалося зі світового похолодання й утворення льодовикових щитів в Антарктиді. Тоді кліматичні зрушення зруйнували харчові ланцюги, і багато видів ссавців зникли.
Та нинішні темпи втрати біорізноманіття можуть досягнути подібного рівня вже не за мільйони, а за кілька тисяч років — або навіть раніше. Різниця полягає в причинах: колись це були природні процеси, нині — людська діяльність, включно з вирубкою лісів, спалюванням викопного палива, промисловими відходами та надмірною експлуатацією земель і океанів.
Що розповідає викопний літопис
Викопні рештки — це своєрідна капсула часу, що зберігає відгомін зниклих світів. Вони нагадують, наскільки тендітним може бути життя, і водночас — якою є його здатність до відновлення. Але навіть ця здатність має межі. Якщо види минулого пристосовувалися тисячоліттями, то сучасні екосистеми мають для цього лише десятиліття.
«Навіть через мільйони років ми бачимо, як різка зміна клімату може повністю перетворити життя на планеті», — каже доктор Гетфілд. «Наш огляд також підкреслює, наскільки складно порівнювати минуле й теперішнє: у викопному літописі є прогалини, невідомі види, а сучасні вимирання часто лишаються непоміченими. Але якщо зібрати всі факти разом, стає очевидним — світ стрімко змінюється, і головною рушійною силою цих змін є людина».
Людство ще може змінити все
На відміну від минулих катастроф, нинішня має вибір. Ми можемо продовжувати перетворювати планету на мовчазну пустку або спробувати відновити те, що ще залишилося. Ліси можуть відроджуватися, річки очищатися, а види — повертатися з межі зникнення.
Масове вимирання — це не вирок, а напрямок. Змінити курс означає діяти свідомо, а не чекати на диво. Кожен крок, локальний чи глобальний, формує майбутнє Землі. Планета вже пережила п’ять великих вимирань — кожне з них знищувало старе життя, але відкривало шлях новому. Шосте ще триває.
Питання лише в тому, хто залишиться, щоб розповісти його історію — і чи зможе людство створити світ відродження, чи залишить по собі мовчазну планету, що намагається оговтатися від власного творця. Дослідження опубліковане в журналі Global Change Biology.
Джерело: portaltele.com.ua