У найекзотичніших глибинах Червоне море приховується дивовижне життя — настільки незвичне, що змушує нас переглянути, що саме означає «межа» для живих істот. Саме тут виявлені мікроорганізми, які пристосувалися не просто до жорстких умов, а до таких, які раніше вважалися непридатними для життя. Морська солоність, температура, низький вміст кисню — усе це звичайні виклики, але ці мешканці Червоного моря показують, що життя може бути надзвичайно витривалим.
Дослідження доводять: у районі Hatiba Mons (готований комплекс глибинних гідротермальних виходів під водою) вдалося відновити більше ніж 300 геномів бактерій та архей, багато з яких раніше були невідомі науці. Ці мікроорганізми здійснюють метаболізм заліза, сірки, азоту і вуглецю — тобто вони не просто виживають, вони активно змінюють своє середовище. Цей факт підкреслює одну дуже важливу думку: життя не просто реагує на умови, а формує їх.
Або ж глибше — в зонах «соляних озер» під водою, так званих брінних басейнах, де солоність надзвичайно висока, кисень практично відсутній, і, здавалося б, нічого не має жити — там теж живуть мікроби. У самому Червоному морі виявлено мікроорганізми, які пристосовані до таких екстремальних умов: вони мають гнучку фізіологію, можуть існувати на інтерфейсі між дуже різними середовищами, можуть виживати там, де більшість інших форм життя вже не витримують.
Це не просто цікаві біологи-екзоти: такі знахідки мають глибокий сенс. Коли ми розуміємо, що життя здатне існувати за межами наших звичних параметрів — наприклад, в умовах високої солоності, температури, низького кисню — це змінює уявлення про те, де саме може бути життя в Космосі. Якщо мікроби у таких умовах у Червоному морі виживають, то чому б не очікувати, що подібне може бути й на інших планетах чи супутниках, що мають крайні умови?
Уявіть: ти занурюєшся під воду, промінь ліхтарика розрізає темряву, навколо тебе — майже застигла рідина, насичена сіллю, тиск великий. Замість коропів чи риб — мікроби, які в тиші й темряві творять свою маленьку, але масштабну історію виживання. Вони — свідки того, що життя адаптивне, що межа не обов’язково є кінець. І це надихає.
Тож коли ми говоримо про «межі життя», маємо на увазі не просто фізичні бар’єри — температура, солоність, тиск. Ми маємо на увазі межі наших уявлень. І мікроорганізми з Червоного моря нагадують: іноді межа — це лише початок нового відкриття.
Джерело: portaltele.com.ua