Міжзоряна комета 3I/ATLAS почала віддалятися від Землі, пройшовши на відстані 269 мільйонів кілометрів від планети. Цей об’єкт, що увійшов до Сонячної системи зі швидкістю 61 км/с, став предметом масштабного міжнародного дослідження. У період із серпня по грудень 2025 року за його рухом і складом спостерігала група космічних обсерваторій, включно з телескопами «Джеймс Вебб» і «Габбл», а також спеціалізованими рентгенівськими та ультрафіолетовими зондами. Зібраний масив даних дозволив ученим скласти найдетальніший на сьогодні хімічний і фізичний портрет об’єкта, що прибув з-за меж Сонячної системи.
Одним із ключових етапів дослідження стали рентгенівські спостереження, проведені телескопом XMM-Newton та супутником XRISM. Вперше в історії астрономії у міжзоряного об’єкта було зафіксовано рентгенівське світіння, спричинене процесом обміну зарядами між сонячним вітром і нейтральними атомами коми комети. Аналіз виявив наявність ліній випромінювання вуглецю, азоту та кисню. При цьому діаметр рентгенівського гало становив близько 400 тисяч кілометрів, що значно перевищує розміри самого ядра комети, діаметр якого оцінюється менш ніж в один кілометр.
Дані спектроскопії, отримані телескопом «Джеймс Вебб» у ближньому інфрачервоному діапазоні, вказали на аномальний хімічний склад комети. Співвідношення діоксиду вуглецю до води у складі 3I/ATLAS становило 8:1, тоді як у кометах Сонячної системи цей показник зазвичай не перевищує 1:1. Висока концентрація вуглекислого газу може свідчити про формування об’єкта в дуже холодних областях протопланетного диска іншої зоряної системи. Паралельно з цим зонд Europa Clipper зафіксував активні викиди газу та пилу в період проходження кометою перигелію у жовтні 2025 року.
Під час аналізу траєкторії було виявлено негравітаційне прискорення, яке становило (8,9±4,6)×10−9(8,9 pm 4,6) times 10^{-9}(8,9±4,6)×10−9 а.о./день². Подібне відхилення зазвичай пояснюється реактивною силою, що виникає під час випаровування льодів. Водночас у науковій спільноті триває дискусія щодо того, який саме газ забезпечив цей імпульс. Незважаючи на велику кількість діоксиду вуглецю в ранніх даних, теплові моделі вказують, що спостережувану динаміку простіше пояснити сублімацією монооксиду вуглецю (CO), активність якого могла зрости під час максимального зближення з Сонцем.
Наразі яскравість комети знижується, і вона продовжує рух до зовнішніх меж Сонячної системи. У березні 2026 року об’єкт пройде на відстані 0,358 а.о. від Юпітера, що стане останньою можливістю для детальних спостережень із використанням наявних космічних апаратів. Після цього 3I/ATLAS остаточно залишить межі досяжності земних приладів. Дослідники планують присвятити кілька років опрацюванню зібраних даних, щоб точніше визначити вік і походження міжзоряного гостя.
Джерело: portaltele.com.ua