З моменту запуску перших супутників Starlink у 2019 році ця мегасузір’я стала справжнім головним болем не лише для астрономів, а й для фахівців, пов’язаних із безпекою польотів у космосі. Спочатку йшлося про яскраві сліди на нічному небі та перешкоди для радіоастрономічних спостережень. Згодом з’явилися повідомлення про плутанину для пілотів цивільної авіації та витоки радіосигналів у захищені частотні діапазони. Тепер же увагу привернула ще серйозніша проблема.
У центрі нових дискусій опинився засекречений супутниковий проєкт SpaceX для уряду США під назвою Starshield, вартість якого оцінюють у 1,8 мільярда доларів. За даними низки незалежних спостерігачів, ці супутники випромінюють незвичні сигнали в радіодіапазоні, який зазвичай використовується для зв’язку із космічними апаратами, а не для передачі даних на Землю.
На дивні сигнали натрапив канадський астроном-аматор Скотт Тіллі, відомий у вузьких колах як «мисливець за супутниками». У 2018 році він уже прославився тим, що допоміг відшукати загублений супутник NASA. Цього разу відкриття сталося випадково — під час налаштування обладнання він звернув увагу на «не той» діапазон частот.
Йдеться про спектр 2025–2110 МГц, який міжнародними правилами зарезервований переважно для передачі сигналів із Землі на космічні апарати. Проте Тіллі зафіксував у ньому активні сигнали, що надходили з орбіти, і згодом ідентифікував їх як такі, що належать супутникам Starshield. За його оцінками, з моменту початку розгортання системи у 2024 році на цих частотах уже працюють близько 170 апаратів.
Проблема полягає в тому, що супутники та космічні кораблі «слухають» цей діапазон, очікуючи команди із Землі. Якщо ж у ньому постійно працює гучна мережа супутників, це може заважати прийому важливих сигналів, зокрема під час керування орбітальними апаратами або пілотованими місіями.
За інформацією профільних експертів, цей частотний діапазон використовується NASA для зв’язку як із безпілотними, так і з пілотованими апаратами на навколоземній орбіті. Формально малоймовірно, що SpaceX діяла без погодження з національними регуляторами, однак офіційних пояснень щодо використання саме цих частот наразі немає. Міжнародний союз електрозв’язку також утримується від коментарів.
Додаткову інтригу викликає те, що ці частоти зазвичай майже «тихі», адже передача команд із Землі відбувається рідко і нетривалий час. До того ж вони значно повільніші за ті, які Starlink застосовує для інтернету, забезпечуючи швидкість на рівні лише кількох поколінь мобільного зв’язку.
Ситуація ускладнюється загальною перенаселеністю низької навколоземної орбіти. Якщо у 2019 році там перебувало менше тисячі супутників, то нині їх кількість наближається до 10 тисяч і продовжує зростати. Разом із цим зростають і ризики — від радіоперешкод до загроз безпеці космічних польотів.
Експерти наголошують: без чітких міжнародних правил і прозорості у використанні радіочастот космос може стати не лише перевантаженим, а й небезпечним середовищем для майбутніх місій. Історія зі Starshield — ще один сигнал тривоги для всієї космічної галузі.
Джерело: portaltele.com.ua