В Антарктиді автономний підводний апарат зробив відкриття, яке змусило вчених по-новому поглянути на те, як тане крига, — а потім безслідно зник під льодовим щитом.
Безпілотна субмарина Ran, створена для роботи в екстремальних умовах, у 2022 році досліджувала льодовик Дотсон у Західній Антарктиді. Протягом кількох тижнів вона занурювалася під товщу льоду, скануючи його нижню поверхню за допомогою сонара. Мета була суто науковою: зрозуміти, чому східна частина льодовика тане повільно й залишається відносно стабільною, тоді як західна стрімко тоншає.
Керівницею проєкту стала Анна Вохлін — професорка океанографічної фізики з Гетеборзького університету. Її команда вивчає, як теплі океанічні течії підточують антарктичні льодові полиці знизу, впливаючи на стабільність льодовиків і майбутній рівень Світового океану.
Що приховує лід знизу
Ran змогла промацувати близько 140 квадратних кілометрів нижньої поверхні льодовика — зони, яку неможливо побачити із супутників. І результати виявилися несподіваними. Під льодом дослідники побачили не рівну поверхню, а складний рельєф: плоскі плато, тераси, схожі на сходи, канали та гігантські заглиблення у формі крапель.
Деякі з цих «крапель» сягали майже 300 метрів у довжину та понад 50 метрів у глибину. У східній і центральній частинах льодовика домінували багатоярусні тераси, тоді як на заході поверхня була згладженою, з борознами й жолобами — ознакою інтенсивного танення.
Усе це — наслідок так званого базального танення, коли лід руйнується не зверху, а знизу, під дією теплих океанічних вод.
Тепла вода й нерівномірне руйнування
Ключову роль тут відіграє циркумполярна глибинна вода — тепла й солона течія, яка з Південного океану проникає під антарктичні льодові полиці. Дані показують, що саме вона активно розмиває західну частину льодовика Дотсон, тоді як східна залишається відносно захищеною холоднішими водами.
За оцінками вчених, танення Дотсона вже додало близько 0,5 міліметра до глобального рівня моря з кінця 1970-х років. І хоча цифра здається невеликою, у масштабах планети це значущий внесок.
Особливу тривогу викликають тріщини в льоді. Ran зафіксувала розломи, які проходять крізь усю товщу льодовика й знизу розширюються під дією теплих течій. Деякі з них існують ще з 1990-х років і стали справжніми «коридорами», якими тепло швидше добирається вглиб льодової маси.
Зникнення під льодом
Після серії успішних місій Ran відправили на чергове занурення, щоб розширити карту та зібрати додаткові дані. Але цього разу апарат не повернувся.
«Спостерігати, як Ran зникає в темряві під льодом і понад добу працює без жодного зв’язку, — це завжди нервово», — зізналася Анна Вохлін.
Коли субмарина не з’явилася в точці підбору, всі спроби вийти з нею на зв’язок провалилися. Пошуки не дали результатів: ні сигналу, ні уламків. Причина зникнення залишається невідомою — від технічної несправності до зіткнення з підлідними гребенями.
Наука попри втрату
Попри втрату апарата, зібрані Ran дані стали справжнім проривом. Вони показали, що нижня поверхня льодових полиць значно складніша, ніж вважалося, а танення відбувається не рівномірно, а через систему каналів, терас і тріщин.
Ці відкриття допоможуть удосконалити кліматичні моделі й точніше прогнозувати, як швидко Західна Антарктида може втрачати лід у майбутньому — а отже, і як швидко зростатиме рівень моря. Дослідження опубліковане в журналі Science Advances. А історія Ran стала нагадуванням: навіть у XXI столітті під льодами Антарктиди залишається чимало білих плям — і зазирнути туди все ще надзвичайно ризиковано.
Джерело: portaltele.com.ua