Сьогодні Аравійська пустеля, розташована на Аравійському півострові, є вкрай суворим і непридатним для людини середовищем. Спека, майже повна відсутність опадів та мінімальна рослинність роблять ці райони непридатними для постійного життя, за винятком нечисленних оазів та прибережних зон. Однак 100 тисяч років тому ця місцевість виглядала зовсім інакше. Клімат був значно вологішим, що створювало сприятливі умови для існування численних груп тварин. Тепер дослідники знайшли прямі докази того, що поруч із тваринами жили й гомініни.
За останні два десятиліття палеонтологи та археологи зробили чимало відкриттів на Аравійському півострові, які суттєво змінили уявлення про міграцію давніх людей з Африки та хронологію їхнього розселення.
Дослідники довели, що сувора Аравійська пустеля не завжди була перепоною для пересування живих істот. Вологі періоди, так звані «зелені вікна», перетворювали Аравію на мережу саван, озер і річок, якими рухалися тварини і, ймовірно, слідом за ними — давні люди.
Однак дослідження цього величезного та різноманітного регіону тривалий час велося нерівномірно. Більшість робіт зосереджувалися на прибережних районах чи на півдні півострова, тоді як великі внутрішні території, особливо північний схід, залишалися «білою плямою» на мапі давньої історії.
Донедавна вчені не мали жодного свідчення доісторичної присутності людини у внутрішніх районах між Катаром і Кувейтом, попри геологічні дані, що вказували: у далекому минулому в цьому регіоні випадала достатня кількість опадів для підтримки життя. Така прогалина перешкоджала формуванню цілісної картини того, як люди освоювали Аравійський півострів.
Щоб заповнити брак даних, міжнародна група археологів, палеонтологів та антропологів під керівництвом Г’ю Гроукатта (Huw Groucutt) з Мальтійського університету зосередила увагу на внутрішніх районах північного сходу Аравії. Вони обрали територію з характерним ландшафтом, що включав древні русла річок, мережі печер та виходи кременю на поверхню.
Під «виходами кременю» маються на увазі місця, де ця тверда порода — ідеальний матеріал для виготовлення кам’яних знарядь — залягала майже на поверхні й була легко доступною для давніх майстрів. Печери ж слугували своєрідними архівами: вони могли бути притулком для людей і тварин, а також забезпечували збереження кісток та кліматичних свідчень.
Вчені провели масштабні польові дослідження, обстеживши загалом 79 печер та прилеглі території. Стратегія виявилася успішною. У кількох печерах знайшли переконливі докази присутності давніх людей. Одна зі знахідок стала особливо важливою: просто біля входу в печеру дослідники виявили понад 400 кам’яних знарядь. Цей «килим» з артефактів однозначно свідчив про активну діяльність гомінінів (людей та близьких до них вимерлих родичів).
Усередині печер Гроукатт та його колеги знайшли кістки рептилій, кажанів, птахів, верблюдів, газелей, гієн та вовків. Багато фрагментів збереглися у винятковому стані, що дає рідкісну можливість відновити екосистеми, які існували тисячоліття тому.
Проаналізувавши техніку виготовлення й типологію кам’яних знарядь, дослідники змогли визначити часові рамки, коли давні люди мешкали в цьому районі. Виявилося, що гомініни жили біля цих печер у період від 10 до 100 тисяч років тому. Сліди людської присутності належать до різних етапів історії, включаючи середній і пізній палеоліт. Найбільше знахідок пов’язане із середнім палеолітом.
Крім кам’яних знарядь і кісток, у печерах виявили «відбитки» стародавнього клімату — спелеотеми, мінеральні утворення, що формуються з води. Вони допоможуть визначити, як змінювався рівень вологості у цьому регіоні та коли саме Аравійський півострів ставав «зеленим» і придатним для життя.
Деякі експерти, які не брали участі в дослідженні, високо оцінили роботу команди Гроукатта. За словами Моніки Марківської (Monika Markowska) з Нортумбрійського університету у Великій Британії, висновки її колег вперше дають цілісне уявлення про археологічний літопис районів північно-східної Аравії.
Еволюційний біолог Майкл Петралія (Michael Petraglia) з Університету Гріффіта в Австралії, чиї багаторічні дослідження заклали основу вивчення стародавньої Аравії, розглядає нову публікацію як закономірний крок уперед. Він вважає, що такі роботи поступово наближають науку до розуміння того, як динамічні екосистеми півострова формували життя древніх людей та безлічі тварин протягом сотень тисячоліть.
Результати дослідження опубліковані в журналі PLOS One.
Джерело: portaltele.com.ua