Кити долають тисячі кілометрів, з’єднуючи між собою віддалені куточки Світового океану. Разом із ними ці маршрути можуть долати й віруси — непомітні пасажири, здатні впливати на цілі морські екосистеми. Нове міжнародне дослідження вперше зафіксувало ознаки одного з найнебезпечніших вірусів китів у водах за Полярним колом і показало, як сучасні технології змінюють підхід до вивчення здоров’я морських гігантів.
Чому здоров’я китів має значення
Великі кити сьогодні стикаються з цілим комплексом загроз. Потепління океану змінює розподіл корму, інтенсивніше судноплавство підвищує рівень шуму, а зростання туризму призводить до частіших контактів із людьми. На цьому тлі хвороби стають додатковим і часто недооціненим чинником ризику.
Особливу небезпеку становить цетацієвий морбілівірус — збудник, пов’язаний із масовими загибелями китів і дельфінів у різних частинах світу. Він уражає легені, мозок і пригнічує імунну систему. Навіть якщо тварина переживає початкову фазу інфекції, наслідки можуть даватися взнаки роками, роблячи її вразливою до інших захворювань та стресів.
Дрони замість розтинів
Раніше вчені здебільшого дізнавалися про хвороби китів уже після їх загибелі, коли тварин виносило на берег. У віддалених арктичних регіонах такий підхід залишав величезні «білі плями» у знаннях.
Ситуацію змінила дронова зйомка. Дослідники почали використовувати безпілотники зі стерильними чашками Петрі, які зависають над дихальним отвором кита в момент видиху. Разом із теплою парою в повітря потрапляють мікрокраплі, що містять клітини, віруси та генетичний матеріал. Ці зразки потім аналізують у лабораторіях за допомогою чутливих молекулярних методів.
За словами професора Террі Доусона з Королівського коледжу Лондона, такий підхід став справжнім проривом: він дозволяє стежити за здоров’ям живих китів без шкоди та стресу для тварин — особливо важливо в умовах швидких змін в Арктиці.
Вірус над Полярним колом
Упродовж 2016–2025 років науковці збирали зразки у горбатих, фінвалів і кашалотів. Дослідження охопило зимові кормові райони на півночі Норвегії, літні акваторії біля Ісландії та зони розмноження поблизу Кабо-Верде. Додатково аналізували біопсії шкіри й зразки тканин одного викинутого на берег кита.
Результати виявилися тривожними. Морбілівірус було виявлено у груп горбатих китів, що харчувалися на півночі Норвегії — тобто вище Полярного кола. Його також зафіксували у кашалота з ознаками ослабленого здоров’я та у довгоплавникового гринда, знайденого на березі. Генетичний аналіз показав спорідненість із штамами вірусу, відомими раніше в Атлантиці.
Це перший підтверджений молекулярний доказ циркуляції морбілівірусу в Арктиці. Вчені припускають, що раніше його просто не помічали через брак системного спостереження, адже мігруючі види регулярно приносять патогени в північні води.
Подвійний удар по імунітету
Окрім морбілівірусу, дослідники виявили у китів і герпесвіруси — в Норвегії, Ісландії та біля Кабо-Верде. У здорових тварин такі віруси часто «дрімають» і не викликають проблем. Але коли імунітет ослаблений, вони активуються.
Саме це й насторожило науковців: у тварин із морбілівірусом одночасно фіксували й герпесвірус. Такі коінфекції ускладнюють перебіг хвороби й зменшують шанси на одужання. Частину вірусів виявили у шкірі, інші — у «дихальних» зразках, що свідчить про ураження різних систем організму.
Навіщо потрібен постійний нагляд
Хоча в межах дослідження не знайшли слідів пташиного грипу чи бактерій Brucella, науковці наголошують: розслаблятися рано. У місцях масового скупчення китів, де вони годуються разом із птахами й поруч із людьми, ризик поширення нових патогенів залишається високим.
Авторка дослідження Гелена Коста з Північного університету зазначає, що довгостроковий моніторинг має стати пріоритетом. Регулярне «зчитування» дихання китів за допомогою дронів дозволить відстежувати тенденції, вчасно помічати нові загрози й краще розуміти, як зміна клімату впливає на хвороби океанських мешканців.
В умовах стрімких змін Арктики такі технології дають науці рідкісну можливість зазирнути у приховані процеси, які раніше залишалися невидимими. Іноді, щоб дізнатися правду про стан океану, достатньо просто «прислухатися» до подиху кита.
Дослідження виконане за участі науковців із Королівського коледжу Лондона, Університету Единбурга та Норвезького інституту дослідження природи (NINA) і опубліковане в журналі BMC Veterinary Research.
Джерело: portaltele.com.ua