Зорі з глибини століть: як учені відновили грецький зоряний каталог, якому понад 2000 років
У лабораторії, серед металевих труб і сплетіння кабелів, двоє дослідників уважно дивляться на комп’ютерний екран. На ньому — яскраві помаранчеві лінії, схожі на хаотичні завитки. Але насправді це не просто графіка. Це вірш давньогрецькою мовою про небесні явища, який людство не бачило майже півтори тисячі років.
Разом із поетичним текстом учені вперше знову побачили давні зоряні карти — частину одного з найперших відомих каталогів зірок.
Спадщина Гіппарха, яку вважали втраченою
Ці карти походять із праці грецького астронома Гіппарха з Нікеї, створеної приблизно у 150 році до нашої ери. Гіппарх вважається одним із засновників наукової астрономії: саме він уклав один із перших системних каталогів зірок і заклав основи тригонометрії.
Проблема в тому, що оригінальні тексти античних учених майже не збереглися. Давні греки зазвичай писали на папірусі — матеріалі, який рідко переживає століття. Тому про роботи Гіппарха довгий час знали лише з пізніших переказів інших авторів.
І ось тепер — майже диво.
Текст, стертий і переписаний
Документ, над яким працюють дослідники, має скромні розміри — приблизно як сучасна паперова книжка. Це так званий палімпсест: пергамент зі шкіри кози або вівці, з якого первинний текст колись зішкрібли, щоб використати матеріал повторно.
У цьому випадку давньогрецький текст із зоряними координатами та схематичними малюнками неба було стерто, а поверх нього у IX–X століттях переписано монастирські тексти. Сам палімпсест, відомий як Codex Climaci Rescriptus, походить із монастиря Святої Катерини в Синайській пустелі Єгипту.
Протягом століть здавалося, що первісний зміст втрачений назавжди.
Рентген проти часу
Змінити ситуацію допомогли потужні рентгенівські промені, створені за допомогою прискорювача частинок у SLAC National Accelerator Laboratory у Каліфорнії. Під час сканування з’ясувалося, що чорнила давнього тексту залишили мікроскопічні сліди металів, які можна «побачити» за допомогою сучасних методів.
Так учені змогли знову прочитати вірш, у якому описуються небесні тіла, а також додаток із координатами зірок і начерками зоряних мап.
Фізик Мінхал Гардезі з Університету Вісконсину пояснює, що ці дані дають унікальну можливість зазирнути в те, як античні вчені уявляли Всесвіт і систематизували знання про небо.
Чому це відкриття таке важливе
Знайдені фрагменти — це не просто давній текст. Це пряме свідчення народження наукового мислення, якому понад дві тисячі років. Вони дозволяють перевірити, наскільки точними були спостереження античних астрономів і як розвивалися методи опису космосу задовго до телескопів і супутників.
Для істориків науки цей палімпсест — справжній скарб. Він допомагає краще зрозуміти, з чого починалася астрономія і як знання про зорі пережили століття забуття.
Зорі, що знову заговорили
Колись цей текст стерли, щоб звільнити місце для нового. Але завдяки сучасним технологіям він повернувся — і нагадав, що навіть через півтори тисячі років наука здатна почути голоси давнини.
Зорі, описані Гіппархом, знову стали видимими. Цього разу — не на небі, а на екрані комп’ютера.
Джерело: portaltele.com.ua