Нові наукові відкриття змушують по-іншому подивитися на історію стосунків людини і собаки. Виявилося, що ця дружба значно давніша, ніж вважалося раніше — їй може бути майже 16 тисяч років. Саме такі висновки зробили дослідники після аналізу найстарішої відомої ДНК собаки.
Над дослідженням працювали міжнародні команди вчених, а результати опублікували у журналі Nature. Одне з ключових відкриттів — фрагмент черепа цуценяти, знайдений на території сучасної Туреччини. За оцінками науковців, ця тварина жила приблизно 15 800 років тому. Це на кілька тисяч років раніше, ніж попередній рекорд, який становив близько 10 900 років.
Цуценя, ймовірно, зовні більше нагадувало невеликого вовка, ніж сучасного собаку. І це не дивно, адже вчені вважають, що собаки походять від сірих вовків — точніше, від змішання кількох їхніх популяцій. Проте точний момент, коли відбулося розділення між вовками і собаками, досі залишається загадкою.
Щоб краще зрозуміти цю еволюцію, дослідники проаналізували геноми сотень давніх останків собак і вовків по всій Європі. Це дозволило простежити, як змінювалися собаки разом із людьми. Цікаво, що собаки супроводжували людей ще до великих міграцій періоду неоліту, коли землероби почали активно заселяти Європу.
Більш того, виявилося, що перші фермери не привезли своїх собак із собою, а прийняли тих, яких уже утримували місцеві мисливці-збирачі. Це свідчить про те, що собаки вже тоді були важливою частиною людського життя.
Хоча дослідники не можуть точно сказати, яку роль відігравали ці ранні собаки, є припущення, що вони допомагали в полюванні або виконували охоронні функції. Водночас є й ознаки емоційного зв’язку: наприклад, у деяких місцях цуценят знаходили похованими поруч із людьми. Це натякає на особливе ставлення до тварин навіть у ті далекі часи.
Науковці також припускають, що діти вже тоді гралися з цуценятами — як і сьогодні. І хоча собаки, можливо, ще не були «домашніми улюбленцями» у сучасному розумінні, зв’язок між ними і людьми вже існував і був доволі тісним.
Попри всі нові дані, багато питань залишаються відкритими. Наприклад, досі не знайдено чіткої «генетичної ланки», яка б остаточно пояснила перехід від вовка до собаки. Але кожне нове відкриття наближає науковців до розгадки цієї давньої історії.
Одне можна сказати точно: дружба людини і собаки має набагато глибші корені, ніж ми звикли думати. І вона почалася ще задовго до появи міст, цивілізацій і навіть сільського господарства.
Джерело: portaltele.com.ua