Магнітне поле Землі поводиться дивно вже понад 8 мільйонів років. Південноатлантична аномалія слабшає, загрожуючи супутникам і змінюючи уявлення про динамо-ядро планети. Що це означає для майбутнього нашої магнітної оболонки?
Магнітне поле Землі — наш природний щит від космічного випромінювання. Та виявляється, воно не таке стабільне, як здається. Уже понад вісім мільйонів років у ньому спостерігається дивний збій — Південноатлантична аномалія (SAA). Це зона слабкого магнітного поля, яка тягнеться від Південної Америки до Африки і створює проблеми для супутників, що пролітають над нею.
Аномалія дозволяє зарядженим частинкам сонячного вітру проникати небезпечно близько до поверхні Землі. Це може призвести до збоїв у роботі супутників, порушення зв’язку, GPS та електронних систем. Поки що це не впливає на життя людей безпосередньо, але вчені наголошують: ключове слово тут — “поки що”.
Коріння цього феномена приховане в зовнішньому ядрі Землі, де постійно обертається розплавлене залізо, створюючи магнітне поле. Це явище відоме як геодинамо. Хоча загальна структура поля більш-менш рівномірна, у його роботі відбуваються коливання. SAA є наслідком одного з таких процесів, і останні спостереження показують, що зона слабкого поля продовжує розширюватися.
Місію зі спостереження за аномалією взяли на себе три супутники Swarm, запущені Європейським космічним агентством (ESA). Вони відстежують зміни в магнітному полі планети з 2014 року. За цей час учені помітили, що регіон над Африкою слабшає швидше, ніж південноамериканський сегмент. Це пов’язано з появою так званих зворотних потоків — ділянок, де напрямок магнітного поля змінюється.
Професор геомагнетизму Кріс Фінлей із Технічного університету Данії пояснює: «Ця асиметрія між півкулями допомагає зрозуміти, як працює динамо-механізм Землі. Зміни у відносній силі магнітних максимумів — це ключ до розуміння майбутнього нашого поля». Його команда зафіксувала не лише зменшення напруженості в південній півкулі, а й появу нових максимумів у Сибіру, Канаді та на південь від Австралії.
Попри ослаблення SAA, сибірська зона сильного магнітного поля розширилася настільки, що додала територію, подібну за площею до Гренландії. Це частково компенсує втрати канадського магнітного регіону, який зменшився, але все ще зберігає потужність. Такі зміни пов’язують зі зміщенням північного магнітного полюса з Канади в напрямку Сибіру. Для навігаційних систем це навіть може мати позитивний ефект — компаси та GPS стають точнішими.
Вчені ESA очікують, що місія Swarm дасть ще більше відповідей під час сонячного мінімуму, коли активність Сонця найнижча, а магнітне поле Землі легше досліджувати без впливу надлишкових заряджених частинок.
Джерело: portaltele.com.ua