Через день після телефонної розмови президента США Дональда Трампа з російським диктатором Володимиром Путіним відбувся телефонний контакт американського лідера з українським.
Дональд Трамп назвав розмову із Володимиром Зеленським «дуже доброю». Але так само він оцінював і спілкування із Путіним, про що докладно писав «Главком». Після усіх цих телефонних розмов єдина конкретика, яка прозвучала з уст їх учасників, стосувалася домовленості про 30-денне припинення вогню з обох сторін по енергетичній інфраструктурі.
Але, як показують декілька останніх днів, масовані обстріли інфраструктурних об’єктів навіть посилилися. Тому мови про хоча б тимчасове часткове припинення вогню взагалі наразі немає.
Як Україні реагувати на мінливу позицію США щодо російсько-української війни, які дипломатичні ключики до Вашингтона слід шукати Києву, яку роль мають зіграти європейці в російсько-українській війні і як нам не допустити формату переговорів Мінськ-3 в інтерв’ю «Главкому» розповів колишній посол України у Франції і США Олег Шамшур.
«Не думаю, що бесіда Трампа з Путіним суттєво наблизила реальне припинення вогню»
Наступного дня після розмови Трампа з Путіним відбувся контакт Трампа із Зеленським. За словами американського президента, він пройшов «дуже добре». Але те саме він говорив і про спілкування з Путіним. Чи можна робити якісь висновки з цих оцінок?
Висновки можна робити дуже обережні, дуже попередні. Після розмови Трампа з Путіним Білий дім опублікував зміст бесіди. Також був виклад її змісту з боку Кремля. З того, що ми прочитали і почули, я не думаю, що та бесіда суттєво наблизила реальне припинення вогню.
Зазначу, що зараз всі сконцентрувалися на припиненні вогню. Натомість, більш важливим є питання про зміст так званих мирних пропозицій Трампа. Те, що ми чули до цього часу, передбачає, в основному, схиляння України до поступок за рахунок наших національних інтересів. Не зрозуміло, чого Трамп вимагатиме від Росії, до якого ступеню тиску він готовий вдаватися щодо Москви.
У комюніке Кремля за результатами переговорів Путіна і Трампа був викладений чіткий перелік умов Путіна, за яких він може погодитися на режим тиші. Нібито про них йшлося в розмові. Зокрема, це припинення військової допомоги Україні від Заходу. Між тим президент Трамп в інтерв’ю Fox News сказав, що питання допомоги Україні навіть не обговорювалося з Путіним. Як ви поясните таку різницю у заявах? Кому вірити?
Для мене в такій відмінності нічого незвичайного немає. Я не один раз порівнював, як викладають зміст розмов західні лідери і росіяни. Росія, як правило, вписує все те, про що вона хотіла б комунікувати під час переговорів вже після їх завершення. Для нас не настільки цікаво, що сказав Путін, тому що нічого нового він нам не повідомив.
Ми знаємо його умови для припинення вогню, для припинення війни – це умови капітуляції України. Для нас більш суттєво, що захотів викласти Білий дім, і про що хотів повідомити Дональд Трамп.
Начебто сторони домовилися про не завдавання ударів по об’єктах енергетики та інфраструктури. Хоча і тут є розбіжності. Росіяни кажуть про енергетичну інфраструктуру, американці кажуть про енергетику і інфраструктуру. Як на мене, це свідчить про те, що удари, які завдає Україна по енергетичних об'єктах Росії, є достатньо ефективними. Це по-перше.
По-друге, йдеться про негайний початок перемовин щодо припинення вогню в акваторії Чорного моря. Це також свідчить про те, що ми дійсно практично паралізували діяльність Чорноморського флоту РФ.
Які висновки з бесіди Путіна і Трампа? Путін застосовує звичайний рецепт навіть не російської, а ще радянської дипломатії. Він полягає у тому, щоби почати процес тривалих переговорів і використати його для того, аби посилити свої політичні і військові позиції та створити пропагандистський шлейф.
Суспільство має зрозуміти: такого життя, яке було до війни, і такої України, яка була до війни, вже не буде
Якщо судити з оприлюднених результатів переговорів, видається, що Путін вийшов із них переможцем. Росія повторила усі свої «хотєлки». І якщо брати навіть гіпотетичне «енергетичне перемир’я», то й саме зараз воно більш вигідне Росії, бо зима уже закінчилася. Україна достойно її пройшла, а російські нафтобази продовжують палати далі.
Якщо подивитися на першу реакцію американських засобів масової інформації щодо бесіди Трампа з Путіним, то спочатку вони концентрувалися на позитиві. Мовляв, домовились про припинення ударів, Путін ніби сказав, що віддає наказ про негайне припинення ударів по енергетичній інфраструктурі України.
Утім, буквально через декілька годин після телефонної розмови, коли пішов серйозний аналіз опублікованої інформації, експерти зійшлися на тому, що Путін виграв цей раунд, бо нав'язав свою переговорну тактику, зробив необхідні йому пропагандистські заяви. При цьому ніхто не почув від офіційного Вашингтону будь-якої критики на адресу Путіна. Не стало зрозумілішим, що готовий зробити Трамп, аби припинити війну на прийнятних для України умовах і в яких питаннях він збирається тиснути на Путіна.
Отже, загальний висновок: Путін втягнув Трампа в свою гру, у переговори, які використовує для посилення своїх військово-політичних позицій. Тобто Путін вирішив принаймні частину тих питань, які йому були потрібні.
На відміну від нинішньої «дуже доброї» розмови Дональда Трампа і Володимира Зеленського, зустріч 28 лютого 2025 року в Овальному кабінеті спричинила скандал фото: скріншот із відео
Щодо «чудової розмови» із Зеленським, як каже Трамп, то це його звичайний стиль, якщо ви уважно слідкуєте за його виступами. У нього є схильність до суперлятивів, тобто він часто вживає такі слова, як «фантастично», «чудово», «дуже добре», або зовсім протилежні речі – «дуже погано» тощо. «Все чудово» він говорить, аби показати, що усе іде за планом Трампа. На мій погляд, з чим більшими труднощами він стикатиметься, навіть розуміючи, що не виходить так, як він хоче, тим активніше він наполягатиме, що усе іде чудово.
Хотів би також прокоментувати заяву Стіва Віткоффа (заперечення словам Володимира Зеленського про те, що Росія порушила домовленість Путіна з Трампом не атакувати енергетичні об'єкти – «Главком»). Вона свідчить про відірваність від реалій і небажання розуміти, що Росія – ненадійний партнер, вона бреше. Ця заява за межею раціонального: він вірить заявам росіян, що вони збивали свої дрони, які летіли до України після заяв Путіна.
Після недомовленостей Путіна і Трампа про «енергетичне перемир’я» Кропивницький зазнав найбільш масованої атаки «шахедів» за весь час повномасштабної війни фото: ДСНС Кіровоградської області
Слова Віткоффа свідчать про його повне нерозуміння сутності росіян і характеру їхніх дій. І дуже погано, що людина, яка відіграє важливу роль в переговорах, робить такі висновки. Путін продовжує брехати навіть попри домовленості з Трампом, випробовує його, як то кажуть, на міцність, з’ясовує, яким чином він може ним маніпулювати.
«Нарешті економіка Росії захиталася. Зараз є зручна можливість її добити»
За підсумками телефонної розмови Трампа і Зеленського на сайті Білого дому розміщено повідомлення для ЗМІ від держсекретаря Марко Рубіо: «Американська власність на ці станції (українські АЕС) була б найкращим захистом цієї інфраструктури та підтримкою української енергетичної інфраструктури». Натомість президент України каже, що в розмові з Трампом обговорювали ситуацію лише на окупованій Запорізькій АЕС і про передачу станцій у власність США не йшлося. Як розуміти ці повідомлення?
Насамперед ці повідомлення мають роз’яснити чи людина, яка це сказала, чи речниця Білого дому. На мій погляд, заангажованість США та інших західних держав в розвиток української енергетики була б позитивним фактором і могла б стати певним фактором стримування російської агресії. Утім, повної упевненості в останньому у мене немає.
Додам у цьому ж контексті. Зараз обговорюється питання можливості надсилання контингентів збройних сил країн Заходу, якщо буде підписаний якийсь документ про перемир’я. Я впевнений, що Путін буде намагатися чинити провокації чи навіть завдавати ударів проти цих підрозділів, щоб оцінити ступінь протидії, подивиться, якою буде реакція на ці його акції. І якщо він побачить, що ці військові контингенти, країни, які вони представляють, реагуватимуть переважно публічними заявами, не вдаючись до активних контрдій, то їхня присутність також не стане серйозним фактором стримування у подальшій агресії.
Ще раз хотів би повернутися до початку нашої розмови. Ключовим наразі є не питання перемир'я, а питання про основні компоненти «мирного плану» від Трампа. З того, про що ми знаємо, можна зробити висновок, що у ньому є дуже тривожні для України речі. Зараз потрібно зупинити Путіна, перехопити у нього військово-політичну ініціативу. Бо без цього він і надалі намагатиметься диктувати свої умови під час перемовин.
Які конкретно є інструменти у США для тиску на Росію, і наскільки дієвими вони можуть бути, адже вже діють численні санкції, введені Заходом проти РФ? Але й вони не змогли вплинути на Путіна у достатній мірі.
Санкції не впливають у достатній мірі тому, що в законодавчих і виконавчих актах, через які реалізуються санкції, і з боку США, і особливо з боку ЄС, є лакуни, дуже багато винятків, які дозволяють обходити їх, зменшують їхню ефективність.
Крім того, Росією створені достатньо ефективні механізми обходу санкцій через Китай, Туреччину, інші країни. Усі ці речі потрібно усунути. Санкції також можуть і мають бути посилені, зокрема, в сфері енергетики і фінансів.
У мене складається враження, що нарешті економіка Росії захиталася, і зараз – зручна можливість, умовно кажучи, її добити, примусити страждати. Зробити так, щоби російська військова машина збавила свої оберти. Це спроможний зробити Трамп і Захід в цілому.
Проте ми вже бачили, що Трамп дав завдання міністру фінансів проробити можливість послаблення санкцій. Окрім того, слід звернути увагу, що буквально напередодні телефонної розмови Трампа з Путіним була заява Міністерства юстиції США про те, що Штати виходять з міжнародної групи, яка займається збором доказів щодо військового злочинів РФ. Це свідчить, що Трамп намагається радикально змінити парадигму пошуку шляхів припинення війни в Україні у несприятливому для України напрямку.
Радник президента США Майкл Волц, держсекретар США Марко Рубіо, глава Офісу президента України Андрій Єрмак, глава МЗС України Андрій Сибіга і міністр оборони України Рустем Умеров після переговорів у Джидді 11 березні 2025 року фото: president.gov.ua
Звичайно, ключовий важіль впливу США на Кремль – продовження військової допомоги України. Хоч вона була поновлена і останнім часом ми чуємо запевнення, що допомога буде надаватися і надалі, не можна виключити проблем у цій сфері в майбутньому.
Як експосол у США, які б кроки застосовували нині, аби на різних рівнях покращувати наші взаємини з США?
Все ж таки посол – це як військовий високого рангу. Тобто він не діє самостійно, незалежно, а реалізує політику керівництва своєї країни, виконує його директиви. Звичайно, для успішного виконання директив та досягнення визначених цілей, послу потрібні знання та професійні навички, володіння дипломатичним інструментарієм.
Як би не було важко, яким би високим не був зараз рівень персоналізації зовнішньої політики США, залежної від емоцій, уподобань та примх Дональда Трампа, потрібно продовжувати активний діалог з його адміністрацією, доносити до Трампа та його команди наші аргументи. Але ці аргументи мають бути переконливими і зрозумілими для президента та його людей. Дуже важливо, щоби були чітко і прагматично визначені сфери спільних інтересів, причому не тільки безпекових. Треба продовжити діалог з тими, хто приймає політичні рішення. Не забувати про тих же демократів, ми тут маємо тверду підтримку. Говорити слід з тими республіканцями, хто нас традиційно підтримував. Може, зараз вони захиталися, але все-таки, до них більше шансів достукатися.
Треба йти у народ. Потрібно знову звертатися до американського загалу, зокрема, й до виборців Трампа. Пояснювати їм, що значна частина військової допомоги Україні залишається у США і сприяє створенню робочих місць. Треба іти у ЗМІ та соціальні мережі. Але діяти треба не нахрапом, не нав’язливо, робити слід так, аби наші аргументи «зайшли» американцям. Це мають робити люди, які на достатньому рівні знають мову, розуміють, яким чином треба комунікувати з різними цільовими групами. Трамп та його команда уважно слідкують за суспільними настроями.
«Ми маємо справу не тільки з Росією, а з коаліцією країн-агресорів»
Наскільки Європа зможе замістити американську допомогу, перехопити цю ініціативу?
Повністю заповнити ту прогалину, яка може утворитися, Європа зараз не спроможна, у тому числі, через об’єктивні причини, пов’язані з недостатнім рівнем виробництва військової продукції та складним станом державних фінансів. Утім, радикально посилити допомогу Україні ЄС може. Про це ще на початку минулого року, зокрема, говорив президент Макрон, посилаючись на необхідність європейських «надзусиль» в цьому напрямку. Ми чуємо правильні заяви, особливо після відомих дій Трампа та його адміністрації, навіть ухвалюються необхідні рішення. Разом з тим, зберігається розрив між заявами, рішеннями і конкретними, оперативними заходами. Треба пам’ятати, що ані у нас, ані у наших партнерів часу на розкачку немає.
Європейці пояснюють свою неповороткість забюрократизованістю. Можна навести як приклад спроби виділити 40 млрд євро на допомогу Україні, які поки не вдаються.
Необхідно виходити з того, що ситуація є надзвичайною з початку широкомасштабної агресії, а вірніше – з 2014 року. І вона вимагає надзвичайних, неординарних рішень. Це може бути, скажімо, рішення про конфіскацію російських активів. Дискусії про це тривають дуже довго. Зараз є тільки рішення щодо використання відсотків за цими активами, хоча потрібна їхня повна конфіскація. Це потрібно і тому, що державні фінанси в більшості європейських країн перебувають в далеко не найкращій формі. Європейці мають серйозні проблеми, аби знайти гроші для допомоги Україні, для того, щоби переконати своїх громадян у необхідності збільшення витрат на безпеку і оборону.
Головна мета Трампа – швидке завершення гострої фази війни, і наслідки йому не цікаві. Головна ціль Путіна – затягнути війну. Головна ціль України – гарантії безпеки. Це абсолютно три різні шляхи. Яка послідовність дипломатичних дій була б найбільш корисною для України?
Звісно, головна ціль Трампа – це швидке припинення війни задля вивільнення рук для вирішення більш важливих, як він вважає, внутрішньополітичних і зовнішньополітичних проблем. Так, він хоче вирішити питання припинення війни в Україні за будь-яких умов, навіть якщо будуть порушені наші національні інтереси.
Звернув би увагу, як його позиція щодо закінчення війни в Україні відрізняється від тієї, яку він має щодо війни між Ізраїлем і ХАМАС. Там він виставляє для ХАМАС умови. А які умови він виставляє для Путіна і де він готовий на нього тиснути, не зрозуміло.
З того, що ми бачимо, він намагається створити ледь не теплу ванну для Путіна, аби легітимізувати його, вивести його з політичної ізоляції. Зокрема, порушується питання повернення Росії до «Великої сімки». Україна ж розглядається під кутом зору перспектив розбудови нових «конструктивних» відносин з Росією, включно з реалізацією амбітних економічних і політичних проєктів.
Тепер про практичні речі. Чотири роки ми будемо мати справу з Трампом, його непередбачуваністю, його капризами та уподобаннями. Це реальність, яку ми не у стані змінити. Для мінімізації негативних наслідків такого стану необхідно посилити співпрацю з нашими європейськими партнерами, насамперед в безпековій сфері. Треба повністю використати потенціал угод про безпекове співробітництво, укладених з багатьма західними державами. Окрім того, потрібно зробити дуже серйозні речі всередині країни, перевести все життя країни на військові рейки, створити нарешті уряд національної єдності, розвивати більш потужно, більш системно нашу військову промисловість. Все це необхідно для того, аби мати сильну позицію у переговорному процесі, якщо він згодом почнеться.
«Світову політику Трамп сприймає як таку собі «гру тронів», в якій великі держави мають особливі права»
Перед телефонною розмовою Путіна і Трампа у ЗМІ було багато вкидань досить несподіваних даних. Зокрема писали про те, що США нібито можуть піти на визнання окупованого Криму російським. З цього приводу, наприклад, висловився колишній радник Трампа Джон Болтон. Він цілком допускає такий крок. Наскільки велика ймовірність цього і які наслідки?
На жаль, не можу цього виключити (що США визнають Крим російським). Кажу це, виходячи з того, що Трамп хоче припинити війну за будь-яку ціну, у тому числі, виконуючи забаганки Путіна, які він буде, очевидно, представляти як реальність, що склалася. Якщо це трапиться, таке рішення буде мати дуже негативні наслідки. Насамперед через те, що сила підтримки України з боку Заходу полягає у тому, що є певний спільний фронт, є спільні принципи, є спільне розуміння причин війни та засудження Росії як агресора. Тут є заслуга президента Джо Байдена, який створив антипутінську коаліцію. Зараз зовнішня політика США формується відповідно до особистих політичних інтересів Трампа, який має амбіцію швидко і за будь-яких умов закінчити війну в Україні та переформатувати відносити з Росією. Світову політику він сприймає як таку собі «гру тронів», в якій великі держави мають особливі права.
Чотири роки ми будемо мати справу з Трампом… Це реальність, яку ми не можемо змінити
Телеканал NBC повідомив, що Адміністрація Трампа розглядає можливість відмовитися від командування НАТО у Європі, яке з часів Ейзенхауера було виключно американським. Це послаблюватиме європейську безпеку?
Ми бачимо, яким є ставлення Трампа до традиційних альянсів, традиційних союзів, традиційних союзників. Міністр оборони Піт Гегсет, коли він виступав недавно в Брюсселі, прямо сказав, що зараз Європа відходить для США на другий план. Фокус їхньої уваги зміщується у бік азійсько-тихоокеанського регіону.
Як то кажуть, випливайте, хлопці, самі, дбайте про свою безпеку самостійно. Попри це, я не думаю, що ми побачимо вихід США із НАТО. Разом з тим, цілком реально побачити зменшення присутності американських збройних сил в Європі та суттєве зменшення заангажованості США у натівських справах і структурах. Все це може призвести до серйозної кризи Альянсу і втішити Путіна.
Це лише підвищуватиме ймовірність початку якщо не Третьої світової, то значно серйознішої війни у Європі?
Мабуть, неправильно казати, що Третя світова війна вже почалася. Але те, що глобальна конфронтація вже почалася і, на жаль, Трамп цього не розуміє, це факт. Як буде розвиватися ситуація надалі – достеменно ніхто не знає. Але від того, як і на яких умовах для України закінчиться нинішня війна, залежатиме, як розвиватиметься ситуація не тільки в Європі, але й на глобальному рівні.
Якщо російсько-українська війна закінчиться на неприйнятних для України умовах, про які б не хотілося навіть говорити, це посилить позиції Росії і російських союзників, які напряму загрожують стратегічним інтересам США.
Як нам не допустити Мінська-3 і відкладеної замороженої війни?
Ситуація є критичною. Наше суспільство має зрозуміти: якщо буде досягнуто перемир'я на неприйнятних для України умовах, за рахунок наших національних інтересів, територіальної цілісності України, то це означатиме, що війна знову перетвориться на постійний фактор європейського життя, не кажучи про життя українське. Наше суспільство також має зрозуміти, що такого життя, яке було до війни, і такої України, яка була до війни, вже не буде. Україна має перебудуватися для того, щоби вистояти в екзистенційному протистоянні з Росією.
До того моменту, поки Росія існуватиме (вважатиме себе, поводитиметься) як імперія, а не лише в кордонах європейського континенту, вона буде загрозою для України і для всієї Європи. І треба також розуміти, що ми маємо справу не тільки з Росією, а з коаліцією країн-агресорів. Перш за все, це Росія і Китай, який дуже уважно спостерігає за розвитком подій на фронтах російсько-української війни, особливо за поведінкою США.
Михайло Глуховський, «Главком»
Читайте також:
- Ексглава МЗС РФ Андрій Козирєв: На місці України я б створював ядерну зброю
- Володимир Єльченко: Буду дуже щасливий, якщо США вийдуть з ООН і Україна за ними
- Про що насправді домовилися Трамп і Путін