Думки Світ більше не сприймає Трампа всерйоз: як президент США остаточно зруйнував свою репутацію
Для "серйозних хлопців" світової політики — Сі, Путіна, Кіма — Трамп перетворився на чинник, на який можна не зважати, пише політичний аналітик Том Ніколс у колонці для Tha Atlantic. Міжнародна репутація США, на його думку, ніколи ще не падала так низько…
Том Нiколс Політичний аналітик 0
Related video
Лідери Росії, Китаю та Північної Кореї не є хорошими людьми. Вони очолюють жорстокі автократії, повні таємної поліції і тюремних таборів. Але, тим не менш, вони є серйозними людьми і вміють розпізнавати несерйозних людей, коли бачать їх. Протягом майже десяти років вони оцінювали Дональда Трампа і дійшли однозначного висновку: президент Сполучених Штатів не заслуговує на їхню повагу.
Військовий парад, що пройшов у середу в Пекіні, є найсвіжішим доказом того, що авторитарні лідери світу вважають Трампа легковаговиком. Президент Росії Володимир Путін, президент Китаю Сі Цзіньпін і максимальний "непо-бейбі" Північної Кореї Кім Чен Ин зібралися, щоб відсвяткувати 80-ту річницю капітуляції Японії у Другій світовій війні. (Білоруський сатрап Путіна Олександр Лукашенко також був присутнім.) Американський президент не був запрошений: зрештою, яку роль зіграли Сполучені Штати в перемозі над Японією і звільненні Євразії? Натомість Трамп, як і сама Америка, був змушений спостерігати за тим, що відбувається, збоку.
Але парад виявився ще гіршим, ніж просто зневага. Путін, Сі та Кім продемонстрували солідарність, оглядаючи військову міць Китаю лише за кілька тижнів після того, як Путін прибув на Аляску і відхилив прохання Трампа про припинення війни Росії проти України. Білий дім спробував піднести цей непродуманий саміт як принаймні нічию між Путіним і Трампом, але коли диктатор Кремля з'являється, не виявляючи жодного інтересу до перемовин, першим виступає на пресконференції, а потім завершує день, відмовившись від ретельно спланованого обіду і полетівши додому, це приниження, а не обмін думками.
Трамп також не дуже добре ладнає з двома іншими членами цієї веселої 21-вікової інкарнації SPECTRE. На тлі хаосу, створеного Трампом, Сі спритно позиціонує Китай як нове обличчя міжнародної стабільності та відповідальності. Він навіть продемонстрував готовність запропонувати партнерство суперникові та колишньому ворогу Китаю — Індії: минулого місяця китайські дипломати заявили, що Китай підтримує Індію в протистоянні з американським "задирою", коли Трамп з якихось причин намагався запровадити 50-відсоткові мита на товари з Індії.
Точно так само північнокорейці, після того як під час зустрічей у першому терміні президента зіграли на його его і незнанні міжнародних справ, продовжили свій похід до створення ядерного арсеналу, який за кілька років може перевершити за розміром арсенал Великої Британії. Трамп був упевнений, що зможе домовитися з Кімом, але запашні дні "любовних листів" між Трампом і Кімом давно минули. Керівництво Пхеньяну, схоже, розуміє, що ввічливість до Трампа обходиться їм недорого, але серйозні дискусії слід залишати для лідерів серйозних країн.
Трамп відреагував на своє виключення з гала-вечора в Пекіні, поводячись саме так, як і припускають Сі, Путін і Кім, тобто як лідер третього сорту. Під час заходу Трамп, звісно ж, звернувся до своїх соціальних мереж, щоб висловити свої скривджені почуття, зробивши спробу дотепного зауваження, яка викликала лише збентеження. "Бажаю президенту Сі і чудовому народу Китаю чудового і довгого свята. Будь ласка, передайте мої найтепліші вітання Володимиру Путіну і Кім Чен Ину, які замишляють змову проти Сполучених Штатів Америки".
Реальність така, що Росія, Китай і Північна Корея вступили в змову проти Америки, але скаржитися на це не гідно американського президента. Трамп продовжив свої недоречні причіпки, зажадавши від Китаю визнати звитягу американців, які загинули в Тихому океані:
Це повідомлення не викликає довіри і не демонструє лідерських якостей; навпаки, воно звучить як бурчання людини, яка страждає від невпевненості в собі. Більш упевнений у собі головнокомандувач проігнорував би парад і, якби його запитали про це, відповів би щось на кшталт того, що Сполучені Штати завжди поважали жертви наших союзників у Другій світовій війні. Але не Трамп: він роздратовано заявив, що не пішов би на парад, навіть якби його запросили найкрутіші хлопці.
На жаль, авторитарні лідери не самотні у своєму ставленні до Трампа як до некомпетентного лідера. Навіть союзники Америки визнають, що Трамп може бути їхнім офіційним партнером, але здебільшого вони досягають результатів у відносинах з американським президентом, заспокоюючи його его і обходячи його. Після того як Трамп вийшов із саміту в Анкоріджі, по суті повторивши тези Путіна, сім провідних європейських лідерів поспішили до Вашингтона, щоб сказати Трампу, що він вчинив правильно і що вони справді поважають його, але що, можливо, йому слід утриматися від підтримки політики Кремля.
Важливо Ядерна пастка: як Путін та Сі Цзіньпін упіймали Трампа на гачок
Збиток, завданий Трампом американській могутності та престижу, був би менш серйозним, якби у президента була зовнішня політика і команда для її реалізації. У нього немає ні того, ні іншого: Трамп балотувався в президенти здебільшого з особистих мотивів, зокрема щоб уникнути в'язниці, а його зовнішня політика, така, яка вона є, є лише продовженням його особистих інтересів. Він проводить саміти, робить заяви в соціальних мережах і бере участь у фотосесіях, мабуть, переважно для того, щоб підкріпити свої претензії на Нобелівську премію або змінити новинний цикл, коли такі питання, як економіка (або справи Джеффрі Епштейна), привертають занадто багато уваги.
Гірше того, Трамп більше не оточений людьми, які цікавляться міжнародними справами або можуть компетентно втрутитися і створити послідовну політику. У свій перший термін у Трампа був міністр оборони Джеймс Меттіс, який допоміг створити стратегію національної оборони — документ, який Трамп, можливо, і проігнорував, але який, принаймні, був оприлюднений для установ національної безпеки, яким потрібно було керівництво від когось звідкись. Наразі в Пентагоні в Трампа є Піт Гегсет, який не виявляє особливої схильності чи здатності думати про складні питання.
Державний секретар Марко Рубіо мав стати одним із нових "дорослих у кімнаті", але натомість він перетворився на людину в костюмі на липучках, якій президент без будь-яких додаткових вказівок нав'язує завдання та обов'язки. Він змушений похмуро сидіти на пресконференціях у Білому домі з іноземними лідерами, поки Трамп ганьбить себе і своїх гостей. Тим часом директорка національної розвідки Тулсі Ґаббард витрачає свій час на спроби виявити шпигунів, які, на її думку, ненавидять президента. На жаль, агенти, на яких вона полює, є американцями, що, мабуть, викликає посмішку на обличчі Сі і, можливо, навіть гучний сміх колишнього офіцера КДБ Путіна.
Америка дрейфує. У неї немає послідовної зовнішньої політики, немає команди високопоставлених професіоналів, які керують національною обороною і дипломатією, а президент мало цікавиться світом за межами того, що він може йому запропонувати. Не дивно, що люди, які зібралися в Пекіні — три автократи, чиї країни в сукупності спрямовують на Сполучені Штати сотні ядерних ракет, — почуваються вільно і поводяться так, наче вони навіть не замислюються про Трампа або країну, якою він керує.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Джерело
Важливо Удар по Кабміну — блеф Кремля: як Путін намагається підвищувати ставки при поганих картах