Діджитал В Австралії розкрили фатальну ваду сонячних панелей: їх позбуваються тисячами (фото)
Відновлювана енергетика, незважаючи на обіцянки про нульові викиди і перспективи енергонезалежності, несе приховану загрозу. Йдеться про наростаючу проблему утилізації обладнання, про яку екоактивісти і політики воліють замовчувати.
Звіти про позитивні наслідки енергопереходу, як правило, не містять відомостей про масштаби промислових відходів, з якими доведеться зіткнутися деяким країнам у найближчому майбутньому. Насамперед це торкнеться регіонів, де "зелені" потужності вже налагоджені повсюдно, таких як Австралія. У країні назріває екологічна криза, пов'язана із закінченням терміну служби першого покоління сонячних панелей і вітряків. З'ясувалося, що інфраструктура для їх переробки практично відсутня, а економічна модель робить утилізацію невигідною. У результаті тисячі тонн апаратури відправляться на звалища, пише Sky News.
Відео дня
Чому викидають сонячні панелі
Том Монаган з Енергетичної ради Австралії навів тривожну статистику: до 2030 року сукупний обсяг відходів від сонячних станцій досягне приблизно 685 000 тонн. Головна проблема криється не в технологіях, а у фінансах. Процес переробки однієї панелі для вилучення цінних матеріалів — алюмінію, срібла, міді та кремнію — коштує від 10 до 20 доларів. Водночас вивезення тієї ж панелі на звалище обходиться власникові лише у 2 долари.
Через цю колосальну різницю в ціні сотні тисяч модулів щорічно просто закопують у землю. Ситуацію погіршує той факт, що Австралія виробляє лише один відсоток панелей, які використовуються, а решта 99% імпортуються. Це означає, що країна фактично накопичує імпортне сміття, не маючи потужностей для його переробки.
Реальний вуглецевий слід сонячних батарей
Аналіз повного життєвого циклу такого обладнання також викликає питання. Геополітичний дослідник Енріко Маріутті підрахував, що якщо врахувати всі етапи — видобуток сировини, виробництво (часто на вугільних заводах у Китаї), транспортування морем, установку та утилізацію — реальний вуглецевий слід сонячної енергетики становить від 170 до 250 грамів CO2 на кіловат-годину. Ці дані істотно розходяться з ідеалістичною картиною, яку малюють прихильники поновлюваних джерел енергії.
Ситуація з вітряками не краща
Вітряні електростанції спричинили схожу проблему. Лопаті турбін виготовляють із композитних матеріалів (скловолокна і вуглецевого волокна), переробка яких вкрай ускладнена технологічно. За прогнозами, до 2034 року Австралія отримає близько 15 000 тонн композитних відходів, які також, найімовірніше, опиняться на звалищах.
Крім того, в галузі розкрилася несподівана проблема безпеки. У гальмівних колодках сервісних ліфтів деяких вітряних турбін, поставлених китайськими виробниками, було виявлено азбест. Це створює смертельну загрозу для здоров'я обслуговуючого персоналу, ускладнює процес демонтажу та утилізації станцій, вимагаючи дорогих процедур очищення від небезпечного пилу. Азбест легко потрапляє в повітря і назавжди застряє в легенях під час вдихання, що може призвести до хронічної задишки і підвищує ризик раку.
Для досягнення заявлених кліматичних цілей в енергетиці Австралії необхідно встановлювати тисячі нових турбін і мільйони панелей, але питання про те, що робити з цими горами обладнання через 20-25 років, залишається відкритим. З одного боку, регіон, звичайно, отримує бонуси від негайної віддачі "зеленої" енергії, а впроваджувати китайські панелі вигідно. Але в довгостроковій перспективі, щоб дійсно налагодити економіку замкненого циклу і досягти заповітного показника Net Zero, не можна ігнорувати завали відпрацьованих потужностей.
Раніше повідомлялося, що в США знімають з дахів сонячні панелі. Портативні сонячні панелі об'єднують панелі, акумулятори та інвертори в одну компактну систему. Це ідеальне рішення для жителів великих міст і не тільки.
Джерело: focus.ua