Нове дослідження показало, що період відносної стабільності зимового арктичного льодового покриву завершився. Після кількох років, коли темпи скорочення льоду здавалися уповільненими, зими 2025 та 2026 років принесли рекордно низькі показники.
За словами вчених, ці результати змінюють уявлення про останні два десятиліття спостережень за Арктикою. Виявилося, що тривала «пауза» у зменшенні площі морського льоду була не ознакою стабілізації кліматичної системи, а лише тимчасовим ефектом природних коливань.
Арктичний лід відіграє важливу роль не лише для полярного регіону. Він працює як своєрідний теплоізоляційний щит між відносно теплим океаном і холодною атмосферою. Коли льоду стає менше, океан віддає більше тепла та вологи в повітря, що може впливати на атмосферну циркуляцію, тиск і погодні процеси далеко за межами Арктики.
Десятилітня пауза виявилася тимчасовою
На початку 2020-х років науковці помітили незвичайну тенденцію. Хоча площа арктичного льоду залишалася значно меншою, ніж у 1980-х роках, швидкість його скорочення начебто сповільнилася.
Одне з досліджень, опубліковане у 2025 році, навіть показало відсутність статистично значущого зниження площі вересневого льоду після 2005 року. Тоді вчені припустили, що природні зміни океанічних течій та атмосферної циркуляції могли тимчасово приховати довгостроковий вплив глобального потепління.
Однак кліматолог Дуо Чан із Саутгемптонського університету вирішив перевірити ці висновки після додавання нових даних за зими 2025 і 2026 років. Результати показали, що уповільнення втрати зимового льоду завершилося.
«Короткострокові природні коливання можуть тимчасово приховувати довгострокову кліматичну тенденцію, але додаткові спостереження з часом знову роблять її помітною. Скорочення зимового арктичного льоду не припинилося», — зазначив Чан.
Рекордне падіння площі льоду
Дослідники розділили зимовий період на дві частини: місяці активного утворення льоду в Арктичному океані та період лютого-березня, коли площа льодового покриву зазвичай досягає максимуму.
У період між зимами 2024 і 2025 років середня площа льоду під час сезону наростання скоротилася приблизно на 280 тисяч квадратних миль. А в лютому-березні втрати становили близько 360 тисяч квадратних миль — приблизно 5,8% від середнього довгострокового показника.
Це стало найбільшим однорічним падінням за майже 50 років супутникових спостережень. Наступна зима не принесла суттєвого відновлення. Льодовий покрив залишався на рекордно низькому рівні, а наприкінці сезону 2026 року показники стали лише трохи кращими, посівши друге місце серед найнижчих за всю історію спостережень.
Особливо сильно постраждала Атлантична частина Арктики. У Баренцовому морі останні дві зими площа льоду була близькою до історичних мінімумів. Раніше вчені пов’язували це з надходженням тепліших водних мас із півдня через Атлантичні течії.
Кліматичні моделі підтвердили небезпечну тенденцію
Щоб зрозуміти, чи була зима 2025 року випадковою аномалією, дослідники звернулися до глобальних кліматичних моделей, які використовуються для міжнародних оцінок зміни клімату. Вчені шукали періоди, коли в умовах подібного рівня арктичного потепління відбувалися такі ж різкі втрати зимового льоду.
Подібні випадки у моделях існували, але вони були дуже рідкісними. Водночас ці сценарії показали важливу закономірність: після різких падінь площа льоду зазвичай не поверталася до попередніх значень. За словами дослідників, у найближчі роки зимовий арктичний лід, найімовірніше, буде коливатися навколо нового, нижчого рівня, а не відновлюватися до показників початку 2020-х років.
Чому зимовий лід Арктики важливий
Влітку арктичний лід відбиває значну частину сонячного світла назад у космос, допомагаючи охолоджувати планету. Але взимку, коли в регіоні панує полярна ніч, головна функція льоду інша — він утримує тепло океану. Без льодового покриву тепло швидше переходить із води в атмосферу. Це може посилювати випаровування, збільшувати кількість вологи в повітрі та впливати на формування штормів.
Дослідження Антарктики 2024 року показало, що в районах значного скорочення зимового льоду втрати тепла океаном в атмосферу могли майже подвоюватися. Хоча Арктика має іншу географічну структуру, вчені очікують подібний напрямок змін.
Додаткове тепло в атмосфері не залишається лише на півночі. Воно може впливати на атмосферні потоки та поведінку струменевої течії, яка визначає зимову погоду у Північній Америці, Європі та Азії.
Що чекає на Арктику далі
Нові дані змушують переглянути попередню картину. Скорочення зимового арктичного льоду фактично не припинялося — воно лише було приховане природними коливаннями клімату приблизно протягом десятиліття.
Для науковців це означає, що Арктика не перейшла у новий стабільний стан. Навпаки, довгострокова тенденція втрати льоду знову стала очевидною. Наслідки вже помітні. У Баренцовому та Беринговому морях відкриті водні ділянки взимку зберігаються довше, а хвилі досягають узбереж, які раніше більшу частину року були захищені льодом.
Тонший зимовий лід також швидше тане навесні, залишаючи Арктику більш вразливою перед літнім сезоном танення. Одне з головних питань, яке дослідники планують вивчити далі, — чи вплине рекордно низький зимовий лід на літню ситуацію, зробивши його ще більш нестійким.
За прогнозами кліматичних моделей, у найближчі кілька років арктичний лід може залишатися поблизу нових мінімальних значень. Дослідження опубліковане в науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS).
Джерело: portaltele.com.ua