Світлове шоу над гаванню Дарлінг у Сіднеї мало стати однією з найяскравіших подій фестивалю Vivid Sydney. У нічному небі одночасно працювала майже тисяча дронів, які створювали складні світлові фігури. Але в якийсь момент усе пішло не за планом: частина безпілотників почала хаотично відхилятися від маршруту, а близько 90 апаратів впали у воду.
На щастя, ніхто не постраждав. Попередньою причиною інциденту назвали радіоперешкоди. Проте цей випадок привернув увагу до значно важливішої проблеми — як автономні літальні апарати повинні діяти, коли відбувається збій.
Автономне небо стає реальністю
Протягом найближчих років міста можуть наповнитися безпілотними кур’єрськими дронами та повітряними таксі, здатними перевозити пасажирів без участі пілота. Великі компанії вже активно тестують такі технології, а мережі доставки поступово розширюють використання автономних літальних апаратів.
Однак жодна техніка не є абсолютно надійною. Навіть найдосконаліші системи можуть зіткнутися з програмними помилками, відмовою датчиків або несподіваними зовнішніми факторами. На відміну від автомобіля, який у разі проблеми може просто зупинитися на узбіччі, літальний апарат змушений приймати рішення прямо в повітрі.
Конструктори давно готуються до несправностей
Сучасні автономні дрони та аеротаксі проектуються таким чином, щоб окрема поломка не призводила до катастрофи. Для цього використовують кілька двигунів, резервні бортові комп’ютери, дубльовані системи керування та спеціальне програмне забезпечення, здатне працювати навіть після часткової відмови обладнання.
Але практика показує, що іноді кілька дрібних проблем можуть збігтися одночасно. Незначний програмний збій, помилка навігації та несприятливі погодні умови разом можуть створити ситуацію, яку неможливо було повністю передбачити під час випробувань.
У міських умовах ризики ще більші. Високі будівлі створюють складні повітряні потоки, можуть виникати перешкоди для супутникової навігації, а велика кількість безпілотників у повітрі ускладнює координацію.
Коли немає пілота, рішення приймає машина
У звичайній авіації саме пілот оцінює ситуацію та обирає найбезпечніше місце для аварійної посадки. Він враховує місцевість, погодні умови та ризики для людей. В автономних системах цю роль бере на себе штучний інтелект. Він повинен за лічені секунди виконати три важливі завдання.
По-перше, оцінити навколишнє середовище та знайти можливі місця для безпечної посадки.
По-друге, визначити, який із варіантів створює найменшу загрозу для людей, транспорту та будівель.
І по-третє, навіть за наявності технічних несправностей успішно довести апарат до обраної точки. При цьому найкраще рішення не завжди є найближчим. Система має аналізувати безліч факторів та обирати той сценарій, який мінімізує потенційні наслідки.
Аварійна посадка — це частина роботи, а не крайній захід
Сьогодні авіаційна галузь приділяє багато уваги запобіганню відмовам: проводяться численні тести, сертифікація та перевірка резервних систем.
Втім, експерти вважають, що не менш важливо навчити автономні літальні апарати правильно діяти вже після виникнення проблеми. Найбільш надійними є не ті системи, які ніколи не помиляються, а ті, що здатні швидко виявити небезпеку, адаптуватися до нових умов і зменшити ризики.
Фактично аварійна посадка має бути заздалегідь продуманою частиною польоту, а не імпровізацією в останню секунду.
Довіру людей визначатимуть не ідеальні польоти
Інцидент у Сіднеї став своєрідним випробуванням для всієї індустрії автономної авіації. Головною новиною стали не самі дрони, що впали, а те, що система безпеки спрацювала і ніхто не постраждав.
У майбутньому саме такі ситуації визначатимуть ставлення суспільства до безпілотних технологій. Люди оцінюватимуть не лише швидкість доставки чи комфорт повітряних таксі, а й те, наскільки безпечно вони поводяться у критичних обставинах.
Успіх автономної авіації залежатиме не від того, чи вдасться повністю уникнути збоїв. Вирішальним стане здатність машин правильно реагувати тоді, коли щось усе ж таки піде не за планом.
Джерело: portaltele.com.ua