Як ми пам'ятаємо, рішення США про відновлення допомоги було ухвалено наприкінці квітня, а фізично вона почала надходити ближче до кінця травня.
Потрібно трохи більше двох місяців, щоб зі стану «крайнє виснаження» перейти в стан «з ранку взяли в полон ще 100 людей у Курській області».
Наші проблеми очевидні, про них багато йдеться. По Курску підсумки ще попереду, тому всі оцінки гранично консервативні.
Але факти страшенно промовисті. Особливо під час виборів.
І питання до противників допомоги Україні стають ще гострішими.
Почасти саме цим пояснюється і щільний потік гостей (у період відпустки!), і зміна публічної риторики з «ідіть на поступки та проводьте вибори» до «надеріть Путіну зад».
Коли динаміка збережеться ще тиждень, гадаю, у партнерів почне формуватися імпровізована черга «батьків перемоги». Це природно, за це не варто лаяти.
Головне – направити запал блудних «батьків» на збільшення допомоги або (як мінімум!) оформлення чітких гарантій на наступний рік у вигляді конкретних рішень, а не лише слів.
Читайте також:
- Українська операція на Курщині ставить нові умови для миру
- Війна чи капітуляція – чого чекає Путін?
- «Червоні лінії» та Путін. Світ починає розуміти, що боятися нічого
- Бої на Донбасі. Українські позиції тримаються, попри шалений натиск
- Курськ: про що свідчить реакція ворога
- Росіяни втрачають темп у Торецьку та Покровську. Огляд з фронту
- Мирні плани Китаю та Росії згоріли у Курській області
- Точка «Ку». Чому Україна б'є по Курській області
- Суджа – столиця України. Що каже історія про місто, в яке увійшли ЗСУ
- Удар по аеродрому у Липецьку. Чим важливе це місто для ЗСУ