Серед інших пунктів проекту договору від 2022 року, який оприлюднило видання NYT, є й такий:
«Про право вето РФ при ухваленні відповіді міжнародної спільноти в разі повторного нападу на Україну».
Ви тільки вдумайтесь: право вето того, хто напав, у разі його повторного нападу. Тобто, закріпити, по суті, пожиттєве право Росії на війну. Замість відповідальності за злочин – можливість скоювати нові злочини.
Одним словом, це все, що треба знати про переговорний процес РФ з позиції сили. Він або про «замилювання», щоб продовжувати війну далі, при цьому звинувачуючи інших у ніби-то небажанні миру; або про волюнтаристський силовий диктат та можливості продовження/поновлення війни у будь-який момент. Тому на Заході, вчергове повторю, починає вибудовуватись правильний підхід:
- Мирний рух, де за основу беруться основоположні принципи міжнародного права (на цьому базується українська формула миру).
- Військове посилення України як передумова для створення сильнішої переговорної позиції України та виникнення запиту в РФ для реальних переговорів про мир.
Читайте також: Гра Путіна «ядерними м’язами» не сприймається всерйоз країнами Заходу