Публічна суперечка
10 січня під час годин запитань до уряду, відповідаючи на запитання депутата зі "Слуги народу" Дмитра Микиша щодо планів добудови двох енергоблоків Хмельницької АЕС, прем’єр-міністр Денис Шмигаль проінформував про домовленість з американською компанією Westinghouse, паливо якої використовується на всіх дев'яти атомних блоках, які знаходяться під контролем України.
Реагуючи на цю заяву депутатка від "Голосу" Інна Совсун заявила, що члени парламентського комітету з енергетики отримали повідомлення від представників делегації Європейської комісії і від представників американського посольства, які стурбовані тим, що в публічному просторі з'являється інформація, що начебто і одні, і другі підтримують цей проєкт. І що насправді такої підтримки немає. На що Шмигаль ще раз підкреслив, що за півтора роки перед повномасштабним вторгненням всі українські атомні блоки були переведені на паливо американського виробництва. І попросив міністра енергетики розказати деталі.
В свою чергу, міністр Герман Галущенко підтвердив, що в самому в тексті закону є норма, яка говорить про те, що ці блоки будуть працювати на американському паливі. І звинуватив Совсун в тому, що вона "бігає по посольствах і поливає брудом нашу енергетику і нашу державу". Після обміну емоційними кпинами, нардепка подала проєкт постанови про відставку міністра.
Атом спотикання
Дискусії щодо добудови двох атомних блоків Хмельницької АЕС тривають вже понад рік. Після окупації найбільшої в Європі Запорізької атомної станції, під контролем «Енергоатому» залишились лише 9 енергоблоків на трьох діючих електростанціях: Південноукраїнській, Рівненській та Хмельницькій. Протягом 2023 року ці три АЕС сукупно видали 52,4 млрд кВт-год. Нині це дозволяє забезпечувати половину потреби України в електроенергії, але це лише за рахунок того, що споживання, в зв’язку з війною, надзвичайно скоротилося.
Та й ті блоки, що досі в строю важко назвати молодими – безкінечно продовжувати терміни експлуатації не можна. А компенсувати іншими видами генерації не вийде, бо вугільні електростанції майже знищені (через це сьогодні на складах в Україні рекордні 3 млн тон вугілля), а гідроенергетика суттєво пошкоджена.
В такому песимістичному контексті, виправданим варіантом виглядає відновлення будівництва двох законсервованих блоків Хмельницької АЕС. Стадія їхньої побудови різна – від 25% в ситуації з четвертим енергоблоком до 75% готовності третього. Тим більше, що необхідне обладнання за демпінговими цінами зголосилася продати Болгарія. Через це введення в експлуатацію має відбутися і швидше і дешевше, ніж будувати з нуля.
Втім, проєкт зазнає критики з боку деяких політиків. Найгучніше звучить вона від депутатів фракції "Голос". І, звісно, причина точно не в тому чим дорікала Галущенку Інна Совсун. Бо не може Євросоюз мати якусь спільну позицію щодо розвитку атомної енергетики в Україні через …відсутність єдиного підходу щодо розвитку атомної енергетики в самій Європі. Тому що є країни, які принципово відмовились від атомної енергетики, наприклад, Німеччина. А є країни, як Франція, в якій атомна енергетика складає більше 70 % виробництва електроенергії.
16 січня комітет ВР з питань енергетики та житлово-комунальних послуг на своєму засіданні підтримав законопроєкт про надання дозволу НАЕК "Енергоатом" придбати у Болгарії обладнання, необхідне для будівництва блоків №3 і №4 ХАЕС. Але до голосування в сесійній залі Ради тоді не дійшло, проект закону буз знятий з порядку денного, а його розгляд перенесений на лютий.
Версії
То якими ж можуть бути реальні мотиви критики добудови енергоблоків Хмельницької АЕС? Співрозмовники видання в парламенті говорять про, як мінімум, дві версії. Які, між тим, можуть бути взаємопов’язаними.
Економічна. Реалії функціонування енергетичного комплексу сьогодні в тому, що росія наносить удари по великих генеруючих та розподіляючих електроенергію об’єктах. Вартість кожного ракетного удару обчислюється мільйонами доларів, тож, результат, якого прагне ворог також відповідний. Об’єктивним виходом з цього є форсований розвиток розподіленої генерації, насамперед газової. Адже, якщо електроенергія генерується не на окремих великих станціях, а багатьма маленькими, то в них і влучити складно, і наслідки для стабільності системи незначні. Уряд ініціював цілі пільгові програми по стимулюванню цього сегменту. Це цікаво бізнесу і такі проєкти активно реалізовуються.
Але в цьому закладений певний парадокс – те, що вигідно зараз в моменті, в може стати пасивом в майбутньому. Собівартість електроенергії розподіленої генерації велика. Сьогодні питання вартості електроенергії другорядне, важливіша її фізична наявність. Навіть якщо це дорогий імпорт. В повоєнний період, коли оговтаються станції традиційних генерацій і повноцінно запрацює ринок електроенергії, розподілена генерація ризикує не витримати цінової конкуренції. Зрозуміло, що з добудовою нових блоків ХАЕС загроза збитків для власників невеличких газогенеруючих станцій зростає. Лобістами енергоінвесторів просякнути всі фракції Ради, навіть деякі депутати мають власний інтерес в такому бізнесі. Тому, перша версія полягає саме в лобістській спробі законодавчого блокування великого конкурента.
Політична. Партія "Голос" зайшла в парламент ледве перетнувши 5%-й прохідний бар’єр з результатом 5,82%. З того часу найменша фракція ВР пережила низку скандалів, самоусунення впізнаваних лідерів, відтік частини депутатів. Рейтинг партії зараз, якщо вірити соціологічним дослідженням, коливається близько нуля. Тому цілком логічним є пошук якоїсь гучної теми, на якій можна було би побудувати електоральну реконкісту.
Втім, якщо це так, то вибір самої теми так і часу старту був вкрай невдалим. Коли електроенергія стає для суспільства вітальною цінністю, то публічна протидія побудові нових енергооб’єктів мало схожа на політичний трамплін. Скоріше на цвях в домовині політичної кар’єри.